Українські природні ресурси як здобич Росії

Із вмістом заліза у понад 60 відсотків руда, яку дістають з глибини близько одного кілометра поблизу міста Дніпрорудне Запорізької області є вкрай цінним ресурсом для промисловості. До повномасштабного воєнного вторгнення Росії левова частка із загалом близько 4,5 мільйонів тонн руди, яку видобували на Запорізькому залізорудному комбінаті (ЗЗК), постачалася на експорт - до Словаччини, Чехії та Австрії. Шахти навколо Дніпрорудного приносили Україні сотні мільйонів євро валютної виручки. Близько третини видобутих руд постачалися на меткомбінати у Запоріжжі, звідки переважно також експортувалися вже у вигляді готової сталевої продукції. З  2022 року Дніпрорудне, розташоване на південному березі колишнього Каховського водосховища, окуповане російськими військами. Українські, словацькі і чеські інвестори, яким  належав ЗЗК, втратили свій актив. А руда тепер постачається до Росії.

Нема ресурсів - нема валюти

Експорт залізних руд з України за підсумками 2022 року, згідно з даними митних органів, які наводить у своїй аналітичній записці консалтингова компанія GMK Center, скоротився майже на 60 відсотків порівняно з попереднім роком. Окупація частини родовищ - одна з причин такого падіння експорту. Загалом, за підрахунками канадського аналітичного центру SecDev, Росія контролює на окупованих територіях родовища корисних копалин вартістю у приблизно 12 трильйонів доларів США. Крім залізних руд це й інші критичні сировини для металургії, такі як кам'яне вугілля, титан і марганець. Але також і золото, природний газ, нафта, каолін, сіль, гіпс, цирконій та уран.

Найбільший в Україні Криворізький залізорудний басейн і розташовані в ньому комбінати росіянам захопити не вдалося. Однак цей промисловий регіон перебуває під постійними обстрілами із суміжних окупованих територій. "Головний розрахунок Москви - максимально знищити економічний потенціал України. Політична вигода для Росії від руйнування українського економічного потенціалу навіть вища, ніж від заволодіння ресурсами", - переконаний Ярослав Жаліло, заступник голови Національного інституту стратегічних досліджень. У розмові з DW економіст говорить про драматичні наслідки розриву ланцюгів постачання сировини для української промисловості. Якщо 2021 року Україна експортувала близько 20 мільйонів тонн металургійної продукції, за перше півріччя 2023 року - лише 2,5 мільйони тонн. Якщо перерахувати цей показник у річному вимірі, то можна говорити про скорочення у 80 відсотків. Найбільші українські меткомбінати у Маріуполі були знищені. Решта підприємств галузі на неокупованих територіях борються за виживання.

Боротьба за виживання в умовах блокади

За деякими підрахунками, до 80 відсотків українського вугілля перебувають на окупованих Росією територіях. Поклади особливо цінного з енергетичної точки зору антрациту повністю залишилися в окупації. Українські металургійні підприємства, як засвідчують дані митниці, імпортують антрацит зі Сполучених Штатів Америки та Південної Африки. Логістика такого імпорту є вкрай дорогою, враховуючи блокаду Росією українських портів. Вугілля доводиться розвантажувати у Польщі або Румунії і далі везти залізницею. Такі самі проблеми з логістикою українські промислові підприємства мають і при експорті готової продукції. Це ставить під питання довгострокову конкурентоспроможність української металургії у нинішніх умовах. "Головна задача Росії - створити картинку, що Україна - це failed state, а обраний нею шлях, окремий від Росії, є неспроможним", - підсумовує Ярослав Жаліло.

Натомість Олівія Лазард з аналітичного центру Carnegie Europe вважає контроль за українськими природними ресурсами однією з цілей воєнного вторгнення Росії. Як констатує брюссельська політологиня, це цілком вписується у модель поведінки Москви на міжнародній арені. "Вже не один рік ми можемо спостерігати, як Кремль за допомогою найманців "групи Вагнера" прагне взяти під контроль природні ресурси в Африці, такі як золото або діаманти. Але й чимало інших корисних копалин, критично важливих для "зеленого переходу" в економіці, таких як літій, рідкоземельні матеріали і кобальт", - зазначила Лазард в інтерв'ю DW.

За півроку до російського масштабного вторгнення Українапідписала з Європейським Союзом угоду про стратегічне сировинне партнерство. Вона передбачає співпрацю у розвідці і видобутку корисних копалин, які вважаються критично важливими для "зеленої трансформації". До переліку "критичних" речовин входять 30 видів сировини. Дві третини з них наявні в українських надрах, кажуть експерти. Водночас ризики, пов'язані зі змінами клімату, посилюють апетити Москви, вважає Олівія Лазард. "У розумінні Росії дефіцит ресурсів, спричинений кліматичною кризою, зробить її у майбутньому одним з ключових гравців з точки зору забезпечення енергоресурсами, а також продовольством і питною водою. Вихід із зернової угоди показує, що Росія не гребує навіть тим, щоби брати у заручники своїх політичних амбіцій глобальну продовольчу безпеку. Природні ресурси розширюють можливості впливу Росії у протистоянні з ЄС і НАТО", - зауважує брюссельська експертка.

Літій у центрі уваги?

Однією з найбільш привабливих корисних копалин є літій, що використовується в акумуляторних батареях електромобілів та в електроніці. Україна вже декілька років активно намагається привабити іноземних інвесторів, рекламуючи "найбільші в Європі запаси літію". Однак офіційної інформації про масштаби запасів цієї стратегічної сировини немає. "Це державна таємниця, вам цього ніхто не скаже", - зазначив у розмові з DW Дмитро Кащук з інвестиційно-консалтингової компанії Geological Investment Group.

Росія зазіхає, щонайменше, на два з чотирьох відомих родовищ літію в Україні. Родовище Крута Балка у Запорізькі області було окуповане ще навесні 2022 року, ще одне - поблизу селища Шевченко у Донецькій області - перебуває за лічені кілометри від лінії фронту. У липні 2023 року австралійський інвестор European Lithium, який перед війною намагався отримати дозвіл на розробку родовища літію на Донеччині, заявив, що більше не претендує на ці поклади. "Видобуток літію в Україні, де він має добуватися з твердих порід шахтним способом, імовірно, матиме вищу собівартість, ніж видобуток у Південній Америці чи інших регіонах, де він видобувається відкритим способом. Якщо з'являються додаткові фактори ризику, пов'язані, зокрема, з війною, рентабельність проєкту ставиться під питання", - зазначає Кащук.

Читайте також: Літій для електромобілів: у ФРН видобуватимуть без шкоди для природи?

Перспективних родовищ вистачає

Експерт Geological Investment Group додає, що крім покладів літію під контролем росіян опинилися ще три родовища рідкоземельних матеріалів. Водночас, Дмитро Кащук вказує на значну кількість перспективних покладів критичних матеріалів, які залишаються поза досяжністю окупантів. Найцікавішими для інвесторів він вважає поклади цирконію, урану, а також графіту і титану. "Графіт також використовується у виробництві акумуляторних батарей, ця сировина користується попитом", - констатує експерт. Найбільш активно, зауважує Кащук, в Україні наразі розвивається видобуток титану. З часткою у 7 відсотків світового ринку, Україна входить до п'ятірки провідних виробників цього стратегічно важливого металу.