В СІЗО за гроші - невдалий жарт чи порушення прав людини?
31 липня 2020 р.
Міністр юстиції Денис Малюська пропонує українцям купувати подарункові сертифікати на користування платними камерами у слідчих ізоляторах країни. При цьому він навіть натякає, що це було б непоганим подарунком на день народження чиновника або політика. "Подаруйте знайомому подарунковий сертифікат, і, якщо його візьмуть під варту, він зможе потрапити у камеру з поліпшеними умовами утримання!" - закликає міністр на своїй сторінці у Facebook, гордо додаючи, що такі сертифікати є українським "ексклюзивом".
І хоча Малюська пізніше визнає: сам заклик був жартівливим, але запровадження самої послуги жодним чином жартом не є. Українці й справді можуть купити онлайн сертифікат, який протягом шести місяців даватиме особі, яка потрапить під варту, право на розміщення у камері з поліпшеними умовами утримання. Пізніше у інтерв'ю американському виданню The New York Times міністр докладніше розпов, про які саме покращені умови йдеться - у камерах, наприклад, є кондиціонер та мікрохвильова піч.
Читайте також:"Погані умови в українських тюрмах - підстава для відмови в екстрадиції"
Причиною такого кроку він назвав проблеми із інфраструктурою в українській пенітенціарній системі та брак коштів на їхнє вирішення. Сертифікати при цьому - одне з альтернативних джерел коштів. За даними Малюськи, за користування такими камерами було отримано вже 318 тисяч гривень. При цьому більшість коштів залучив київський СІЗО - 248 тисяч гривень. На ці гроші, мовляв, вже було відремонтовано три безкоштовні камери та розпочався ремонт ще двох.
Жахливі умови у СІЗО
Про те, що умови тримання в СІЗО України є жахливими, й справді давно говорять українські правозахисники. Так, у січні цього року представники Українського центру запобігання катуванням та Уповноваженого Верховної Ради з прав людини у місцях несвободи розповіли про підсумки свого візиту до Київського СІЗО. Йшлося про те, що більшість камер потребують капітального ремонту, а перебувати у найстаршому корпусі ізолятора небезпечно для здоров'я як в'язнів, так і працівників - у приміщенні немає вентиляції, а стіни вкриті грибком. При цьому камери переповнені, і деяким ув'язненим доводиться спати на підлозі чи впритул одне до одного. "Якщо столичний СІЗО у таких жахливих умовах - важко уявити, що робиться по областях", - зазначив тоді голова Українського центру запобігання катуванням Микола Карпюк.
Повністю з цією оцінкою погоджується і координатор програм Харківської правозахисної групи (ХПГ) Андрій Діденко. Він також різко критикує умови перебування в українських слідчих ізоляторах: "Вони навіть гірші, ніж у місцях ув'язнення для вже засуджених злочинців, хоча у випадку слідчих ізоляторів йдеться про людей, чия провина ще не доведена".
При цьому, за словами директора ХПГ та голови правління Української гельсінської спілки з прав людини Євгена Захарова, про нелюдські умови в українських СІЗО свідчить і винесене у лютому цього року пілотне рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) у справі "Сукачов проти України". "Цим рішенням суд фактично визнав, що умови тримання в українських ізоляторах на системній основі суперечать третій статті Європейської конвенції з прав людини, яка забороняє піддавати людину катуванню чи нелюдському поводженню", - пояснює Захаров. Він пояснює: пілотне рішення означає, що Україні дали час, а саме 18 місяців, аби усунути цю системну проблему.
Права людини чи товар?
Втім, спроба поліпшити умови тримання під вартою у слідчих ізоляторах України за рахунок запровадження платних камер викликає у правозахисників переважно обурення. Так, уповноважена Верховної Ради України з прав людини Людмила Денисова ще на початку червня різко розкритикувала ідею Малюськи, назвавши її порушенням конституційних прав українців. "Я вважаю, що це дискримінація за ознакою майнового стану", - заявила Денисова під час координаційної наради в Офісі генерального прокурора щодо катувань у правоохоронних органах.
Захаров визнає: камери з поліпшеними умовами утримання існували у слідчих ізоляторах і раніше, однак можливість розподіляти ув'язнених між "люксовими" і "звичайними" камерами була для керівництва СІЗО серйозним корупційним чинником. Тепер, за його словами, цю практику фактично легалізували, але сподіватися, що у ЄСПЛ сприйматимуть це як крок для вирішення проблеми, правозахисник не радить. Діденко також дотримується такої думки. Він пояснює свій скепсис тим, що йдеться про пропозицію за гроші купити умови утримання, на які, згідно з Європейською конвенцією з прав людини, ув'язнені мають повне право і які українська держава мала б забезпечити їм без жодних умов. "Утримуваним фактично пропонують купити свої базові права. Це юридичний нонсенс", - обурюється Діденко.
Президент Європейського комітету з питань запобігання тортурам чи нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню Микола Гнатовський у своєму коментарі DW також говорить, що Європейська конвенція з прав людини гарантує утримуваним належні умови тримання під вартою. "Попереднє ув'язнення - це, з точки зору конвенції, винятковий захід. І якщо держава ухвалює рішення взяти когось під варту, вона бере на себе повну відповідальність за те, аби умови утримання не порушували базових прав цієї людини", - нагадує Гнатовський. При цьому, за його словами, стаття 28 Конституції України майже дослівно повторює третю статтю Європейської конвенції з прав людини, тобто такий підхід закріплений і українським Основним законом.