Вагітність під час війни: передчасні пологи через стрес

Альоні Гавриленко нині важко розділити радість і журбу. Кілька днів тому 28-річна жінка народила доньку. Маленька Даринка спокійно спить у ліжечку біля лікарняного ліжка її мами. Альона ж і досі не може повірити, що її життя за останні тижні безповоротно змінилося. Вона була на восьмому місяці вагітності і вже в декреті, коли російські війська вторглися в Україну. "Раптом завили сирени, і ми почули вибухи, - згадує молода мама, яка на той момент жила зі своїм чоловіком у Києві. - Це було так страшно, адже ми абсолютно не знали, що відбувалося. По телевізору ще жодної інформації не було".

Вагітність і війна

Альона та її чоловік спостерігали, як дедалі більше сусідів поспіхом завантажували валізи в автівки і їхали геть. По обіді вони вирішили також залишити місто. "На диво ми ще зовсім нічого не купили для майбутньої дитини: ні дитячого ліжечка, ні пеленального столика, взагалі нічого. Наче ми десь глибоко в собі уже щось відчували", - розповідає Альона. Після Одіссеї тривалістю в тиждень пара нарешті прибула до Львова на заході України, де зупинилася в родичів. І хоча в цьому місті також майже щодня лунають сирени, однак воно все одно вважається відносно безпечним місцем. Фронт, окуповані території, російська артилерія - усе це за сотні кілометрів звідси.

Для Альони втеча від війни на передостанньому місяці вагітності означала й відмову від планів народити дитину у знайомій обстановці та за підтримки родини. Після прибуття до Львова вона почала шукати в інтернеті інформацію про те, куди можна звертатися вагітним, й дізналася про Львівський обласний клінічний перинатальний центр. "Вже під час першого обстеження тут вони виявили, що наша дочка дуже повільно росте", - пригадує Альона і додає, що її це не здивувало. Після початку вторгнення вона втрачала вагу і майже не могла їсти: "Ось це такий стан був кожен день від 24-го числа. Ти плачеш від новин, ти плачеш від усього. Тобі не хочеться їсти, ми втрачали вагу разом з нею. Зазвичай вагітні мають набирати вагу..."

Брак життєво важливих інкубаторів

Альоні та її чоловікові пощастило: врешті-решт їхня дочка Дарина з'явилася на світ вчасно і здоровою. Однак загалом в Україні після початку російського вторгнення значно збільшилася кількість медичних ускладнень під час вагітності. Передусім передчасні пологи дуже почастішали. У деяких постраждалих від нападу містах, за даними експертів, - утричі.

Читайте також: Українські лікарні під ударом: чи будуть для Росії правові наслідки?

За словами місцевих лікарів, у прифронтовому Харкові в перші тижні війни передчасними пологами закінчувалася кожна друга вагітність. У багатьох лікарнях це призвело до того, що недоношеним малюкам бракувало життєво необхідних інкубаторів. У Львівському обласному клінічному перинатальному центрі кількість передчасних пологів також значно збільшилася, особливо в тих жінок, яким довелося долати довгу дорогу, аби втекти від бойових дій.

За кілька палат від Альони лежить Галина Голець. Її син Михайло народився на місяць раніше. Галина розповідає, що він і досі занадто слабкий, аби їсти зі пляшечки, однак уже може самостійно дихати. "Я перехворіла двічі коронавірусом, і тут війна, звісно, воно все позначається", - розповідає Галина. Однак поступово малюк стає сильнішим, упевнена вона. У Львові Галина почувається відносно безпечно - на відміну від близького до лінії фронту Миколаєва, звідки їй довелося тікати. За кілька годин їзди автівкою звідти знаходиться й Маріуполь, де російські війська розбомбили пологовий будинок.

Стрес сприяє передчасним пологам

"Будь-яка форма стресу має негативний вплив на вагітність, - розповідає у розмові з DW гінекологиня й директорка Львівського обласного клінічного перинатального центру Марія Малачинська. - А нинішня ситуація, війна, - це, звичайно, надзвичайний стрес. Початок війни був величезним шоком, до цього додається невпевненість у майбутньому". А важкі умови втечі від війни й тиснява бомбосховищ сприяють збільшенню кількості інфекційних хвороб, додає вона.

Саме ці фактори і сприяють передчасним пологам. В очолюваному лікаркою центрі від початку війни зареєстрували пологи вже 200 переселенок, зокрема, народилися шість двієнь.

Жінкам, які опиняються у перинатальному центрі, часто потрібна і психологічна допомога. Очільниця клініки намагається захистити своїх пацієнток від негативних впливів і рекомендує їм якомога менше слідкувати за новинами з війни. Але, звісно, часто це неможливо, додає вона, адже багато вагітних хочуть дізнатися про долю їхніх близьких.

У Львівському перинатальному центрі принаймні є достатньо медичної техніки для допомоги передчасно народженим діткам - у тому числі завдяки допомозі з різних країн Європи. Лише кілька днів тому прибули нові інкубатори, додає Марія Малачинська. "У нинішній ситуації ми, звичайно, нічого не можемо передбачити і мусимо бути готовими до всього", - додає лікарка.

Молоді матері також не знають, як виглядатиме їхнє життя з малюками після виписки із клініки. "Так швидко, як хотілося б, нам, певно, не вдасться повернутися додому, - припускає Галина. - Це все, що я зараз можу сказати про майбутнє".