Валентин Сильвестров: "Що ви коїте, чорти кремлівські?"
17 березня 2022 р.Валентин Васильович Сильвестров до останнього не хотів залишати рідний Київ. Утім, згодом під тиском друзів та родичів, а також під враженням від немузичних звуків вибухів та пострілів 84-річний композитор таки погодився переїхати до Берліна. Українець Сильвестров є одним із провідних нині живих композиторів світу.
DW: Валентине Васильовичу, як Ви пережили останні дні у Києві та евакуацію?
Валентин Сильвестров: Якщо чесно, я не хотів їхати. Я взагалі вже втомився жити у світі, де таке коїться. Але в мене є донька та онука, вони молоді. Нехай живуть! Тому й уплутався в цю справу.
Як Ви взагалі сприймаєте те, що коїться?
Я почну здалеку, з 2014 року. Те, що зараз відбувається - у тисячу разів збільшений Майдан. Я маю на увазі розстріл Майдану, останній день. Адже це були молоді люди, і росіяни, і українці, беззбройні. А тепер Майданом стає вся Україна та весь світ. Майдан був камерним варіантом, або знаєте, тріо чи дует. А зараз це вже оркестрова версія.
Ніколи не чула, щоб Валентин Сильвестров, композитор тихої музики та самітник, говорив про політику.
Я політикою ніколи не займався, так. Але ось що я думаю: дуже важливою, ключовою є подія, що на тлі цього міжнародного жаху здається дрібною - це отруєння Навального. Політики нагорі завжди робили якісь капості, але їхні злодіяння не фіксувалися і добре розпізнавалися лише десь років через 100, а тут - буквально тої самої миті і години. Труси Навального - це факт, який висвітлив усі злочини, щодо яких були сумніви: вибухи будинків, вбивства Політковської та Немцова. Це відразу стало цілком ясно! І щоб забути ці труси, що тепер у нього на голові замість шапки Мономаха, на яку він претендує, він вирішив перейти в геополітику. Щоб приховати свою особисту ганьбу.
Ми всі гадали, що буде якась провокація - як вчинив Сталін із Фінляндією чи Гітлер із Польщею. Однак ні - взяв і просто вліз! "Денацифікація", знаєте, і "демілітаризація!" Порядок він вирушив наводити в чужій країні, не сподобалося йому, що там, бачите, своє військо і своя мова. А як має бути? Або ще: він завдає нібито "точкові удари" по військових цілях. А солдати - не люди? Мабуть, сам якщо палець поріже - завиє. А тут люди гинуть! Що ви коїте, чорти кремлівські?
Валентине Васильовичу, поговорімо на іншу тему: ось ми з Вами зараз розмовляємо російською мовою, рідною для Вас і для мене. Адже одним з офіційних виправдань війни був захист російської мови.
Це нахабна брехня! Коли імперія розпадається, вона залишає після себе мову. Римська імперія залишила по собі латину, Британська імперія залишила по собі англійську. Російська мова - це латина пострадянського простору. Але мова імперії - це не тільки мова етносу, а й мова, якою робилася культура. Російською писали й казахи, і євреї, і українці. Наприклад, у "Кобзарі" Шевченка є "Слепая", написана російською. Існує велика російська культура, що завоювала світ - це і живопис, і музика, і література. Але якщо подивитися на долі цих людей, як у царській імперії, так і в Радянському Союзі, вони завжди зазнавали переслідувань.
У мережі курсує відкритий лист діячів української культури із закликом до міжнародних інституцій - книжкових ярмарків, фестивалів, концертних залів тощо - повністю відмовитися від будь-якої співпраці з російськими культурними інституціями, а також, я цитую, заборонити "росіянам брати участь у міжнародних конкурсах, виставках, форумах та інших культурних заходах" та "перестати висвітлювати російську культуру в ЗМІ". Під цим листом, до речі, стоїть і Ваш підпис. Ви справді вважаєте, що треба бойкотувати російських артистів та російську культуру повсюдно?
Ні, це неправильно. Вчиняти так - означає лити воду на млин Путіна. Щоб він міг сказати: "Подивіться, як нас увесь світ тероризує! Які ж ми нещасні!" Це йому лише допоможе у зомбуванні свого народу. Якщо йдеться про організації чи людей, які персонально підтримують Путіна, то це - інша річ.
Повертаючись до ситуації Вашої втечі з Києва: після триденного шляху до Берліна Ви сказали, що весь цей час усередині Вас лунала тиха музика. Що це за музика?
Ви, звичайно, знаєте вираз "Коли говорять гармати, музи мовчать". Це не означає, що муза повинна мовчати буквально. Головне, щоб вона не підтакувала. Ось, наприклад, "Революційний етюд" Шопена. Він написаний, як відомо, як особиста, індивідуальна реакція на певні події (придушення польського повстання проти російського самодержавства в 1830 році. - Ред.). Але якщо подібна музика потрапить, наприклад, до рук того, хто хоче вчинити напад, вона може надихнути на страшні речі.
Читайте також: Як штучний інтелект дописав незавершену симфонію Бетховена
Я це до чого говорю: не повинно бути хибного пафосу. У наш час музика повинна переходити в режим тиші, режим молитви і якогось тихого, мирного дня. Музика повинна показувати, яка тендітна наша цивілізація з усією її силою. У наші дні значення малого збільшується, тому що велич цивілізації спирається на мале. Якщо мале правдиве, то і ця велич правдива.
Зараз у Німеччині всі кинулися виконувати українську музику, і виявилось, що її тут майже не знають. Немає ні нот, ні репертуару. І виходить, що скрізь звучить лише український гімн та "Мелодія" Мирослава Скорика. Ну і Сильвестров, звісно. Що таке українська музика? Кого треба знати, грати?
Мій учитель Лятошинський - дуже великий композитор. Його Третя симфонія - твір світового масштабу. А взагалі слід розуміти, що українська музика, як і російська, - це насамперед європейська музика. Це частина європейської культури. Прізвище Чайковський, наприклад, дуже поширене в Україні. Я якось під час фольклорної експедиції, ще студентом, був на сільському весіллі в Західній Україні - то там нареченого звали Чайковський! І у творчості Чайковського є стільки українського…
Читайте також: Чому нацисти забороняли "дегенеративну музику"
Я вже не кажу про те, яку роль відіграли у формуванні самої російської державності як українці, так і німці. Олександр Безбородько, який десятиліттями визначав зовнішню політику Росії, він хто? Український гетьман! А Катерина Друга? Німкеня!
Читайте також: "Мовчазний голос" українського композитора Василя Барвінського зазвучав у Німеччині
Так, Петро Перший прорубав вікно до Європи. І це вікно потекли й поезія, і філософія, і музика, і література. А тепер Путін взяв і у це вікно висунув дупу. Зад з ядерною кнопкою. Але ця дупа - не обличчя Росії. Обличчя Росії - це російська культура.
Ви приїхали в Берлін без нічого, з однією валізою. Але валізою повною рукописів. Відкриєте секрет, що у Вас у валізі?
Ну, була ж пандемія... І весь цей час щось капало, а я просто підставляв склянки з нотного паперу. От і накапало... А взагалі світ разом з мистецтвом зараз так гуркотить, настільки схильний до глобальних ідей і такого нездорового монументалізму, що хочеться просто повернутися в тишу…