Як держдачі стали питанням національної безпеки і оборони

Після анонсованого президентом України Володимиром Зеленським "великого переселення" з державних резиденцій під Києвом з них виїздять перші VIP-мешканці. У списку, оголошеному Олексієм Даніловим, секретарем Ради національної безпеки і оборони України (РНБО), на засіданні якої й обговорювали майбутнє елітних маєтків, поряд справжні ветерани української політики, як-то колишні міністри Олександр Лавринович, Раїса Богатирьова, Володимир Семиноженко чи Дмитро Табачник, так і новачки, наприклад, депутат Верховної Ради минулого скликання із Миколаєва Давид Макар'ян. Та більшість із них відмовляються коментувати вимушений переїзд.

"Ми мали бесіду з директором та добровільно погодились виїхати. Це не буде миттєво, а займе деякий час, - пояснює DW підприємниця Людмила Зубко, дружина колишнього (2014-2019 роки) віцепрем'єра Геннадія Зубка. Подружжя винаймає у Конча-Заспі будинок площею 265 квадратних метрів.

Сам Геннадій Зубко після заяв президента та РНБО навіть опублікував оплачені рахунки - у березні він заплатив за оренду 88,5 тисячі гривень (у перерахунку - близько 2,7 тисячі євро) і ще понад 15 тисяч гривень комунальних платежів. "За п'ять років нашого проживання там оренда дорожчала тричі. Зараз це вже забагато для нас", - додає Людмила Зубко. 

Критерії виселення орендарів із елітних резиденцій досі залишаються незрозумілими. Пояснювати їх DW відмовились в обох будинках відпочинку - "Конча-Заспі" та "Пущі-Водиці" - "переселенням" з яких нині опікується РНБО. Сам президент Зеленський на засіданні РНБО у травні жалівся, що за останні роки в державні резиденції заселилися "незрозумілі люди".

"За парканами - вожді"

Заміські комплекси, нині відомі як будинки відпочинку "Конча-Заспа" та "Пуща-Водиця", зводились невдовзі після Другої світової війни. За радянських часів ці огороджені неприступними парканами лісові поселення були чимось на кшталт елітних готелів: керівництво УРСР та Комуністичної партії відпочивало тут у затишних корпусах та дерев'яних зрубах після важкої праці над розбудовою безкласового суспільства. 

Читайте також: "Межигір'я" повернули в державну власність

На початку 2000-х ці будинки відпочинку разом із десятками готелів, санаторіїв та мисливських угідь перейшли під контроль Державного управління справам (ДУС) - спеціального органу, створеного президентом Леонідом Кучмою для керування державним майном з обмеженим доступом. У 2003 році з'явилась і постанова Кабміну, яка регламентувала доступ до Конча-Заспи і Пущі-Водиці: на державну дачу чи окремий будинок там могли претендувати члени уряду, генпрокурор та урядові пенсіонери, на окремий номер у санаторних корпусах - керівники інших центральних органів виконавчої влади.

Отримавши можливість оформити довгострокову оренду, чиновники у 2000-х роках розпочали масштабну перебудову "будинків відпочинку". На місці радянських дерев'яних бунгало почали зводити особисті маєтки, оформлюючи будівництво як реконструкцію. За угодами з адміністрацією вартість такої реконструкції зараховувалась як орендна плата на десятки років уперед.

У 2014 році після низки гучних скандалів ДУС оголосила про відмову від фінансування "Конча-Заспи" та "Пущі-Водиці", яке на той час складало близько чотирьох мільйонів євро на рік. Водночас уряд зняв останні "номенклатурні" обмеження, дозволивши орендувати житло в елітному передмісті всім охочим. "Тоді в Конча-Заспу багато, так би мовити, "лівих" людей заїхало. Когось приваблювала природа, когось - цілодобова охорона. Чого тепер дивуватись, що тут живуть "незрозумілі"?" - пригадує суддя Господарського суду Києва Артем Селівон, син колишнього (2002-2005 роки) голови Конституційного суду України (КСУ) Миколи Селівона, який орендує у Конча-Заспі реконструйований будинок на 100 квадратних метрів.

Повернення президента

Інший суддя Ігор Сліденко пригадує, як теж отримав двокімнатний номер у будинку відпочинку у 2014 році, невдовзі після того, як Верховна Рада призначила його на роботу в КСУ. Конча-Заспа тоді являла собою комплекс із 70 окремих будинків і 145 номерів у чотирьох корпусах. "Я тоді не мав власного житла в Києві, і мені запропонували Конча-Заспу. Оренда тоді була недорога, десь чотири тисячі гривень на місяць. Умови для дітей чудові - ліс, охорона. Але якби не службове авто, я, мабуть, не погодився би щодня їздити за місто", - розповідає він DW.

Сліденко переконує, що не сприймав життя в елітному селищі як привілей, хоча й спостерігав за життям "резервації для обраних" та її мешканцями кілька років. Суддя розповідає про регулярне підвищення оренди, яка, за оприлюдненими ДУС тарифами на 2021 рік, мала становити понад 15 тисяч гривень на місяць, - за такі гроші можна орендувати схожу за площею квартиру в Києві, хоч і не в самому центрі. У номері Сліденко за власний кошт зробив ремонт, вартість якого розтермінував у розрахунок оренди до 2023 року. Та з'їжджати довелося раніше.

Улітку 2020 року в Конча-Заспі оселився Володимир Зеленський. Голова держави пояснював: переїхати до маєтку, який простоював ще з часів Віктора Ющенка, від нього вимагала Держслужба охорони, яка інакше не могла убезпечити президента. 

Та репутаційних втрат уникнути не вдалося. Ще з часів серіалу "Слуга народу" Зеленський в образі Голобородька різко критикував номенклатурні привілеї, а після обрання президентом кілька разів обіцяв віддати державні резиденції "для діточок". Тож уже у вересні 2020 року до Конча-Заспи переїхав табір благодійного фонду "Отчий дім", який займається доглядом за дітьми, що втратили батьківську опіку.

Поселити дітей вирішили у той самий санаторний корпус, де мешкав Ігор Сліденко та ще кілька орендарів. "Нам наказали виселятися. Щоправда, запропонували номер в іншому корпусі, але виявилось, що за нього судиться попередній орендатор", - пригадує Сліденко. Суперечки з керівництвом "Конча-Заспи" співпали з конфліктом між Офісом президента та КСУ через трактуванням положень закону про електронне декларування, де суддя був основним доповідачем. Врешті, Сліденка, за його словами, "змусили покинути" державну резиденцію наприкінці 2020 року. Тоді ж із Конча-Заспи виселили голову КСУ Олександра Тупицького і ще одного суддю Олександра Литвинова.

Компенсація коштів за ремонт

Ігор Сліденко запевняє, що керівництво будинку відпочинку так і не повернуло йому залишок вартості ремонту у двокімнатному номері. Своє виселення із Конча-Заспи та "призупинення" договору реконструкції він оскаржив у Голосіївському суді столиці. "З юридичного боку дії керівництва є абсолютно нікчемними", - переконує правник.

У реєстрі судових рішень DW відшукала ще шість аналогічних позовів, поданих колишніми мешканцями Конча-Заспи ще до початку "великого переселення". За одним із них підприємниця Ольга Заліско намагається відсудити у будинку відпочинку понад три мільйони гривень.

Проблему із боргами за "договорами реконструкції" визнають і в РНБО. За словами Олексія Данілова, одній із колишніх орендарок держпідприємство винне майже 12 мільйонів гривень. Він не пояснив, як держава буде вирішувати проблему із поверненням цих сум, хоч й пообіцяв продовжити процес аудиту державних дач.

Обурені ексмешканці Конча-Заспи та Пущі-Водиці називають "велике переселення" від президента "дешевою піар-акцією", якою він намагається прикрити власне користування державною резиденцією. Директор будинку відпочинку "Конча-Заспа" Олександр Гурин проігнорував численні спроби DW обговорити із ним питання виселення мешканців. Його колега із "Пущі-Водиці" Євген Єгоров відмовився від коментарів до завершення аудиту РНБО.