Візит Шольца в Москву: що канцлер може запропонувати Путіну?

14 лютого канцлер Німеччини Олаф Шольц (Olaf Scholz) провів переговори у Києві з українським президентом Володимиром Зеленським. Після ночівлі у Берліні вранці 15 лютого він вилетів до Москви на зустріч із Володимиром Путіним. Головна тема обох візитів глави німецького уряду - ескалація конфлікту навколо України та загроза вторгнення Росії до цієї країни.

Чи має Шольц шанс отримати від Путіна те, чого від нього не змогли досягти під час особистих і телефонних розмов ні Джо Байден, ні Еммануель Макрон, - згоди зупинити посилення конфронтації, відвести війська від кордонів з Україною? Чи є козир у рукаві канцлера?

Черговий візит? А якщо у середу війна?

У нього самого завищених очікувань, схоже, немає. Представники його адміністрації називають візит Шольца до Москви мало не черговим і явно не останньою спробою запобігти новій війні в Європі, початок якої, як кажуть спецслужби США, може бути вже найближчої середи, 16 лютого.

"Для нас ці візити, особливо до Москви, є частиною кризової дипломатії, узгодженої з нашими партнерами, в першу чергу, з Вашингтоном, Парижем і Брюсселем, - заспокоювали представники відомства федерального канцлера на брифінгу минулої неділі. - Це буде не остання розмова з російським президентом на ці теми (...) Не треба говорити, що це остання спроба (запобігти війні. - Ред.)".

Посол України вимагає поставити Путіну ультиматум

На відміну від них, посол України в Німеччині Андрій Мельник вважає візит Шольца до Москви саме "останнім шансом" знайти дипломатичне вирішення конфлікту навколо України. "Ситуація драматична. У нас таке відчуття, що війна стає дедалі більше неминучою", - сказав посол в інтерв'ю Bild TV.

Мельник вважає, що Шольц має поставити Путіну ультиматум: "Якщо Шольц не поставить ультиматум від імені G7 як головуючий у цій групі, від імені всієї світової спільноти, щоб Путін наступного ж дня відкликав свої війська, то тоді загроза війни не буде усунута".

За його словами, уряд України не виключає, що вже найближчими днями на Київ може бути здійснений повітряний наліт. Щодо цього "ми - легка здобич", оскільки Росія перевершує Україну за військовою авіацією та флотом, заявив Мельник і вчергове зажадав від Німеччини військової допомоги, зокрема, 12 тисяч протитанкових ракет та 1000 протиповітряних.

Голова комітету Бундестагу з оборони: Демократія вміє за себе постояти

Не настільки алармістські, як в українського посла, але все ж таки дуже тривожні вічуття у голови комітету Бундестагу з оборони Марі-Аґнес Штрак-Ціммерманн (Marie-Agnes Strack-Zimmermann) з Вільної демократичної партії, що входить до правлячої коаліції.

"Жити у мирі та свободі - це не само собою зрозуміло. Росія агресивна. 130 тисяч солдатів стягнуті навколо України, вони в русі, а так можна почати і наступ. І всі зараз дивляться як кролик на удава, чекаючи, що станеться цього тижня", - зазначила вона в інтерв'ю радіостанції Deutschlandfunk.

За її словами, "наївно думати, що ми зможемо відсидітися в теплій Німеччині і не помітити, коли десь посеред Європи спалахне війна". Тому, вважає депутатка, Олаф Шольц має виявити в Москві твердість і наполегливість, не спасувати перед Путіним і "в його спокійній манері ясно заявити: якщо Росія нападе на Україну, то цим вчинить і напад на наш європейський континент", що призведе до негайної економічної реакції.

Путін "грається з вогнем", адже у разі нападу на Україну він "матиме справу з усією Європою", наголосила Штрак-Ціммерманн, і йому не слід "недооцінювати силу демократії та її здатність захищатися, навіть якщо ми це робитимемо не за допомогою зброї.

Депутат від Лівої партії: Потрібно відновити вето на прийом України до НАТО

Чи вплине на російського президента загроза санкцій, наприклад, таких, як відмова вводити в експлуатацію вже збудований газопровід "Північний потік-2"? Деякі німецькі політики в цьому дуже сумніваються і вважають за необхідне піти Путіну назустріч, наприклад, у тому, що стосується перспективи приєднання України до НАТО, що викликає у нього особливе занепокоєння.

До них належить членкиня зовнішньополітичного комітету Бундестагу Севім Даґделен (Sevim Dagdelen) від фракції посткомуністичної Лівої партії. Вона нагадує про те, що колишня канцлерка Німеччини Анґела Меркель (Angela Merkel) ще у 2008 році висловила своє ставлення до такої перспективи, заблокувавши разом із французьким президентом на саміті НАТО у Бухаресті рішення щодо надання ПДЧ Україні та Грузії.

"Тоді це було правильним рішенням канцлерки Анґели Меркель, а зараз, на тлі напруженості у відносинах з Росією, тим правильніше і необхідніше було б відновити вето, накладене в 2008 році", - впевнена Даґделен.

Як спонукати Путіна піти на поступки?

Те, що з такою пропозицією виступають німецькі посткомуністи, не дивно. Вони від початку були проти розширення НАТО на схід. Якби їхня воля, вони б не тільки Німеччину вивели з Альянсу, а й весь би його розпустили.

Тепер, однак, і провідні політики з партії самого Шольца - соціал-демократи - вважають, що Путіну слід піти в чомусь назустріч, запропонувати щось, щоб російський президент зміг, як то кажуть, зберегти обличчя і видати відведення військ від кордону з Україною за свою перемогу у перетягуванні канату з Заходом.

Примітне інтерв'ю дав щодо цього голова фракції Соціал-демократичної партії Німеччини у Бундестазі Рольф Мютценіх (Rolf Mützenich). Як і Даґделен, він нагадав про бухарестський саміт НАТО 2008 року, але не лише про вето Берліна та Парижа на вступ України та Грузії до Альянсу.

Мютценіх називає "великою помилкою адміністрації Буша-молодшого" не лише вторгнення до Іраку, а й тодішню політику Вашингтона в Європі, зокрема, відмову США від контролю над озброєннями. "Це все речі, які турбують Росію, - каже голова фракції СДПН. - Я не поділяю деякі з російських побоювань, але можу їх зрозуміти".

А відповідаючи на запитання кореспондента другого каналу телебачення ФРН (ZDF), він хоч і заявив, що формально НАТО не може дати Росії гарантії невступу України до своїх лав, оскільки "кожна країна має право виявити бажання стати членом тієї чи іншої організації", але й ця організація, як наголосив Мютценіх, "може запитати себе, чи допоможе їй це, чи зміцниться міжнародна безпека".

Севім Даґделен говорить про це більш образно, порівнюючи НАТО з союзом з розведення голубів: "Зрозуміло, будь-хто може захотіти стати його членом, але так само зрозумілим є те, що союз з розведення голубів сам ухвалює рішення про прийняття до своїх лав нових членів".