Воєнні злочини: зґвалтовані чоловіки в Косові

У 1998 році Шабану було лише 19 років. Косовський албанець, ім'я якого у цій статті змінено, воліє розповідати DW свою історію, яка травмувала його на все життя, анонімно. Коли у вересні 1998 року сербські війська під час наступу на Армію визволення Косова (UCK) досягли району в центральній частині Косова, в якому він жив, вони заарештували юнака та ще близько 200 чоловіків і відвезли до їх поліцейської дільниці. Тоді хлопець навіть не здогадувався, що те, що станеться далі, змінить усе його життя.

Їх викликали на допит по одному, розповідає Шабан. Поводження з ними було грубим і принизливим, їх неодноразово били. З-поміж затриманих прицільно обрали саме Шабана. "Потім міліціонери завели мене до туалету і зробили зі мною найжахливіше", - розповідає він тремтячим голосом. "Найжахливішим" чоловік називає зґвалтування. У деталях про це він розповідати відмовився. Навіть зараз, через кілька десятиліть після цих подій, він ледь стримує сльози, настільки важкими є його спогади про пережите. Але це був лише початок,  адже його обвинуватили у тероризмі і посадили до в'язниці. "Звинувачення в терористичній діяльності було безпідставним і просто вигаданим", - пояснює Шабан.

Косово і НАТО

Ескалація війни між сербами і косовськими албанцями - передусім масові вбивства в Рачаку і Преказі, під час яких сербськими силами безпеки було вбито близько 100 косоварів - зрештою призвела до втручання НАТО. У червні 1999 року серби були змушені капітулювати під тиском атак Альянсу. Таким чином спроба відібрати автономію у складі Сербії у косовських албанців, яку їм гарантував засновник югославської держави Йосип Броз Тіто, провалилася. Для Шабана, однак, це не означало кінця його страждань. Його перевели з в'язниці в Косові до міста Ніш на півдні Сербії, де він пробув за ґратами ще три роки, до 2001 року.  

Зґвалтування належить до переліку воєнних злочинів. І основними жертвами зґвалтувань є жінки. Натомість дуже зрідка з'являється інформація про зґвалтованих чоловіків. Проте зґвалтування становить для них щонайменше таку саму стигму, як і для жінок. "Традиційне уявлення про чоловіка як про сильну постать, яка готова до складних викликів, стоїть у конфлікті з досвідом сексуального насильства на війні", - каже психологиня Севіє Ізеті, яка вже багато років вивчає проблему зґвалтованих чоловіків.

"З точки зору психології досвід сексуального насильства б'є по основах їхньої власної ідентичності та викликає бажання тримати ці страждання в таємниці, - пояснює Севіє Ізеті. - Вони відчувають слабкість і сором". Логічним наслідком цього є те, що "чоловіки тримають це в таємниці, і тому їм важче, ніж жінкам, отримати доступ до необхідних реабілітаційних заходів, вони неохоче проходять професійне лікування і процедуру визнання свого статусу (жертв воєнних злочинів. - Ред.)". Це, за словами експертки, також є причиною того, що лише кілька десятків жертв дотепер звернулося до косовського реабілітаційного центру для жертв воєнних катувань.

Сім'я нічого не знає

У центрі Приштини розташована Площа Героїнь. На ній стоїть монумент, яким вшановано пам'ять жінок, які стали жертвами зґвалтувань. Поруч із ним розташовано пам'ятник у вигляді слова NEWBORN (з англ. - "Новороджені")  великими літерами, що є девізом Косова. Пам'ятник жінкам виконано у вигляді жіночого обличчя розміром чотири на п'ять метрів, яке сформовано з 20 тисяч металевих пластин - кожна з яких символізує жінку, зґвалтовану під час війни. Держава виплачує щомісячну пенсію у розмірі трохи більше 200 євро жертвам зґвалтувань. Однак довести це - означає визнати свій досвід і розповісти про нього спеціальній комісії.

Довгий час для Шабана було немислимо проходити таку комісію. Адже про те, що йому довелося пережити, не знає навіть його сім'я. Він одружений і має дітей, однак він не розповідав свою історію рідним. Так само, як і багато інших жертв, які мовчать про скоєний проти них злочин. Шабан все ж таки вирішив дати свідчення комісії, і сьогодні він є одним з тих, хто офіційно вважається жертвою зґвалтування під час війни в Косові.

Муки після зґвалтування

Наслідки зґвалтування є дуже серйозними. Шабан щодня живе у страху. Він не може спати без терапії. Чоловік лікується з моменту звільнення з в'язниці і постійно приймає ліки. "Я не можу нормально жити без ліків. Одного разу я протримався без них два дні, після чого все тіло почало трястися, а спогади нахлинули з новою силою", - розповідає він.

Урядова комісія Косова, яка реєструє жертв зґвалтувань, визнала статус жертв сексуального насильства за 1629 особами; з них 1540 жінок і 89 чоловіків, включно з Шабаном. Якщо кількість меморіальних дощечок на Площі Героїнь, присвячених жертвам, лише приблизно відповідає реальній картині, то кількість незареєстрованих випадків є приблизно в 12 разів вищою. З іншого боку, це також означає, що можна припустити, що під час війни в Косові було зґвалтовано близько 1000 чоловіків.

Гроші не мотивують зґвалтованих відкритися

Ця тема досі не обговорюється відкрито. Навіть перспектива компенсації рідко спонукає потенційних жертв говорити про пережите. Проте для постраждалих було б великим полегшенням, якби вони могли поговорити з кимось конфіденційно. "Ця розмова була б схожа на духовне звільнення, - каже Шабан. - Справа не в грошах. Для нас набагато важливішим є те, як з нами при цьому поводяться, а також конфіденційність". Це ще одна причина того, чому більшість жертв зґвалтувань і досі обирають мовчання.

"Якщо люди про це дізнаються, то мені не буде заради чого жити, - каже Шабан. - Весь мій страх полягає в тому, що мої родичі або хтось інший дізнається про мою таємницю. Тоді люди почнуть пліткувати про мою долю, і це - мій найбільший страх".