Нова німецька урядова коаліція і "українське питання"

Нова урядова коаліція у Німеччині обіцяє продовжувати підтримку суверенітету і територіальної цілісності України. На перший погляд, у цьому немає нічого нового. Такі обіцянки робив і попередній уряд. Водночас, СДПН, Вільна демократична партія і Зеленіу своїй коаліційній угоді зробили нові важливі для України акценти. На відміну від уряду на чолі з Анґелою Меркель (Angela Merkel), нова коаліція не лише згадує, що анексія Криму суперечить міжнародному праву, але й вимагає у Росії "негайно покласти їй край", так само як і "насильству на сході України" і спробам дестабілізувати Україну.

"Cтабільні" відносини з Росією замість "хороших"

Загалом коаліційна угода свідчить про новий підхід до відносин з Росією. Якщо попередній уряд, попри анексію Криму і роль Москви у конфлікті на Донбасі, наголошував, що все одно прагне "хороших" відносин з Росією. То у нинішній угоді вже йдеться не про "хороші" відносини, а про готовність до "змістовних і стабільних" відносин з Росією, а також до конструктивного діалогу.

"Стає очевидно, що тональність стала більш жорсткою", - констатував у розмові з DW політолог Ганс-Геннінг Шредер (Hans-Henning Schröder). Коментуючи нову коаліційну угоду, професор Інституту Східної Європи у Вісмарі зауважив, зокрема, що у Берліні у майбутньому, будуючи відносини з Росією, хочуть більше зважати на інтереси партнерів у Східній Європі. "Наголошується, що у Східній Європі потрібно більше безпеки, при цьому мають більше враховуватися інтереси країн Центральної і Східної Європи", - зауважує Шредер. Він критикує, однак, що за цими політичними сигналами поки не видно чіткої концепції.

Кроком вперед вважає переоцінку підходу до відносин з Росією історик і політичний оглядач Ян Клаас Берендс (Jan Claas Behrends) з Центру дослідження новітньої історії у Потсдамі. Коаліційна угода, на його думку, засвідчила, що частина провідних соціал-демократів, які традиційно сповідують проросійські погляди, поступилися ініціативою Зеленим і лібералам у цьому питанні, які дотримуються жорсткішої лінії у відповідь на російську агресію проти України.

"Не можна недооцінювати ступінь фрустрації в (очолюваному дотепер соціал-демократом Гайко Маасом) міністерстві закордонних справ і серед тих у СДПН, хто і після 2014 року майже вісім років робив ставку на діалог. Показове приниження голови європейської дипломатії Жозепа Борреля торік у Москві, а також нещодавня публікація дипломатичного листування Гайко Мааса (голови німецького МЗС - Ред.) з його російським колегою Сергієм Лавровим - таке не може залишатися без відповіді. Скільки приниження ще можна стоїчно витримати?", - пояснив у розмові з DW Берендс послаблення позицій "проросійських" кіл у СДПН, яка є старшим партнером у новій урядовій коаліції.

"Східне партнерство" і почерк Зелених

Новим також є те, що у коаліційній угоді цього разу приділяється значна увага "Східному партнерству" ЄС. Майбутній уряд Німеччини планує спільно з європейськими партнерами "працювати над його подальшим розвитком". А Україна, Молдова і Грузія, "які прагнуть вступу до ЄС", мусять мати змогу "наближатися (до ЄС - Ред.) завдяки послідовним реформам у сфері зміцнення засад правової держави і ринкової економіки".

Хоча це формулювання і не містить чітко сформульованої перспективи вступу до ЄС, показовою є вже сама згадка про євроінтеграційні прагнення східних партнерів у коаліційній угоді. Єдиною партією, яка у свої передвиборчій програмі згадувала про перспективу членства України та інших східних партнерів ЄС, були Зелені. "Країнам" Східного партнерства", які мають угоди про асоціацію з ЄС, ми хочемо тримати відкритим шлях вступу до ЄС", - йдеться у програмі Зелених, які у новому уряді номінують на посаду голови МЗС свою співголову Анналену Бербок (Annalena Baerbock).

Клаас Берендс припускає, що відсутність чітко прописаного визнання перспективи членства України в ЄС - результат політичного компромісу. Але вже сама згадка європейських амбіцій східних партнерів - важливий сигнал, вважає Берендс. "Перспектива членства в ЄС - ключовий стимул для реформ. Взагалі не згадувати про неї - позбавляти самих себе важеля впливу на ситуацію в країнах, які прагнуть членства в ЄС", - констатує німецький оглядач.

Зброї не буде

Для України та інших країн "Східного партнерства" зміна уряду у Німеччині може означати шанс на нові імпульси у європейській інтеграції, зазначає Берендс. Водночас, багато чого залежить від того, наскільки сильною фігурою у новому уряді буде голова МЗС. "У попередніх урядах зовнішньополітичне відомство було слабким, ініціативу з багатьох питань перебрало на себе відомство федерального канцлера. Анналена Бербок - молода і енергійна політикиня. У неї є всі шанси ствердитися на цій посаді", - каже Клаас Берендс.

Водночас, уявлення німецьких Зелених про те, як підтримувати Україну у протистоянні з Росією, можуть дуже відрізнятись від очікувань Києва. Яскравим свідченням цього став нещодавній візит до України співголови партії Роберта Габека (Robert Habeck). В інтерв'ю журналістам політик сказав, що не виключає поставок оборонного озброєння до України. Утім, одразу після повернення до Німеччини Габек дав задню і заявив, що поділяє позицію Бербок про те, що зброю Німеччина Україні не постачатиме. Зрештою, Зелені в один голос стали говорити, що Україні треба постачати хіба що засоби для розмінування і транспортування поранених.

А що з "Північним потоком-2"?

Однією з інтриг у сфері зовнішньої політики під час коаліційних переговорів було питання того, що далі робити з газогоном "Північний потік-2". Соціал-демократи підтримують цей проєкт. А Зелені і ліберали у своїх передвиборчих програмах вимагали його зупинки. Зрештою, нові урядові партії, схоже, зійшлися на найменшому спільному знаменнику: про цей проєкт у коаліційній угоді просто не згадують.

Натомість у коаліційній угоді зазначено, що партії майбутнього уряду "прагнуть поглиблення енергетичного партнерства з Україною, із сильними амбіціями у сфері відновлюваної енергетики, виробництва зеленого водню, енергоефективності і зменшення викидів вуглекислого газу". Все це Україні пообіцяв ще минулий уряд після того, як Берлін домовився з Вашингтоном, що США відмовляться від санкцій проти європейських компаній, задіяних у будівництві "Північного потоку-2".