Європейські насоси для Криму: коли байдуже до санкцій

З 24 квітня жителі більшості районів Сімферополя, за інформацією кримських ЗМІ, отримують воду по 18 годин на день, що втричі більше, ніж було протягом останніх років. Щоправда, лише холодну - гарячу воду через її дефіцит сімферопольцям навіть не обіцяють. Брак води виник на півострові після анексії Криму Росією і перекриття Україною Північно-Кримського каналу.

Водозабір як об'єкт престижу

Ситуація покращилася, зокрема, завдяки виходу на повну проектну потужність Бештерек-Зуйського водозабору неподалік Сімферополя. Цей об'єкт був урочисто введений в експлуатацію призначеною Москвою владою Криму в середині березня - до річниці незаконного референдуму 2014 року. Тепер, після завершення налагоджувальних робіт, артезіанські свердловини, як стверджують проєктувальники, мають забезпечити водою близько третини населення столиці Криму.

Щоб качати воду зі свердловин до Сімферополя в таких обсягах, потрібні потужні сучасні насоси. Їх поставила московська компанія "ВДК Автоматика" (VDK), про що в своєму пресрелізі 30 березня повідомила адміністрація особливої економічної зони "Технополіс Москва". "Тепер в Криму на водозаборі Бештерек-Зуйський працює насосна станція, обладнана і налагоджена компанією, - йдеться у релізі. - Установка була розроблена і поставлена фахівцями VDK лише за три місяці".

VDK з 2019 року є резидентом "Технополісу" - своєрідного офшору під крилом влади Москви, прописка в якому звільняє інноваційні компанії від податків і мит. Проєкти VDK та інших компаній зі спеціальної зони регулярно висвітлюються державними ЗМІ, їхнім резидентам не бракує держзамовлень.

Зовсім не російське ноу-хау

Поставлені VDK на Бештерек-Зуйський водозабір насоси, однак, навряд чи можна назвати досягненням російської інженерної думки. Річ у тім, що вони вироблені не в Росії, а в Данії. Першими на це на початку квітня звернули увагу волонтери російського антикорупційного проєкту Scanner project, проаналізувавши сюжети російського телебачення. На відео можна розгледіти на агрегатах дані про виробника - данську компанію Grundfos. DW під час детального аналізу відео- і фотоматеріалів, доступних у мережі, вдалося встановити точну модель насосів. На Бештерек-Зуйському водозаборі встановлено сім агрегатів CR 185-8 A-F-A-V-HQQV - найновішої і найпотужнішої моделі у лінійці Grundfos. Модель, встановлена поблизу Сімферополя, досі навіть офіційно не була представлена на російському ринку. Ці насоси, згідно з технічною специфікацією, обладнані двигунами Siemens. Співрозмовник DW у штабквартирі німецької компанії не під запис уточнив, що насоси цієї лінійки оснащуються двигунами з ультрасучасною системою мережевого автоматичного управління Simotics connect.

Пояснення від Siemens

В офіційній відповіді на запит DW про двигуни Siemens, встановлені на поставлених до Криму насосах, у німецькій компанії наголосили, що очікують від партнерів дотримання всіх норм європейського законодавства. "Контракти Siemens AG та її дочірніх компаній містять положення про необхідність дотримуватися норм експортного контролю і про кінцевий пункт призначення товару", - сказали в преcслужбі Siemens AG. Це означає, що клієнти, які купують двигуни або інші агрегати Siemens, зобов'язуються дотримуватися чинних експортних обмежень ЄС і не постачати обладнання, зокрема, до Криму.

Положення про кінцевий пункт призначення товару вже стали нормою в бізнесі глобальних компаній, зазначив у розмові з DW партнер юридичної фірми СMS у Москві Томас Гайдеманн (Thomas Heidemann). Ця юрфірма консультує німецьких інвесторів, які ведуть бізнес у Росії. "Покупця або посередника просять підписати сертифікат кінцевого користувача (end-user-certificate), в якому контрагент вказує свого клієнта або кінцевого користувача устаткування. Європейський постачальник додає цей сертифікат до своєї звітності і може в разі перевірки підтвердити, що зробив все можливе, щоб запобігти порушенню санкцій", - пояснив юрист.

Данці: Нічого не знаємо про постачання

Як показав аналіз даних російської митниці, доступних через сервіс ImportGenius, ексклюзивним імпортером обладнання Grundfos в Росії є дочірня компанія данського концерну - "Грундфос Істра". У цій компанії не відповіли на питання DW, чи знали вони про плановані поставки до Криму. У данській штабквартирі Grundfos сказали, що не знали про постачання на анексований півострів. Материнська компанія також не повідомила, чи підписувала вона з імпортером устаткування або його кінцевим покупцем в Росії сертифікати кінцевого користувача.

"Якщо в процесі продажу у нас з'являються підозри про можливе порушення санкцій, ми вимагаємо назвати кінцевого споживача. Наше внутрішнє розслідування не виявило жодних транзакцій або кореспонденції, яка вказувала б на недотримання наших внутрішніх правил", - констатував у коментарі DW віцепрезидент холдингу Grundfos Петер Тріллінгсгаард.

За російськими законами все гаразд

У штабквартирі Grundfos запевнили, що дотримуються і міжнародного, і російського законодавства. Саме в цьому і полягає правова колізія: після імпорту обладнання в Росію дочірня компанія керується вже російським законодавством, а значить, не може вимагати від своїх клієнтів письмово відмовитися від використання устаткування до Криму. "У разі порушення санкцій, європейські органи контролю питають з європейського постачальника. Як правило, проти дочірньої компанії заходів не вживають", - додає юрист Томас Гайдеманн.

І все ж відкритим залишається питання, чи знали данці або співробітники дочірньої компанії про плани покупця поставити насоси в Крим. "Такого роду насоси часто продаються системним виробникам, які, своєю чергою, виготовляють і продають вже готові системи своїм клієнтам", - зазначив віцепрезидент Grundfos Петер Тріллінгсгаард, не називаючи російську компанію, яка купила "кримські" насоси.

Таким системним виробником теоретично могла виявитися московська компанія VDK, яка пропонує комплексні рішення водопостачання та водоочищення. Про її участь у будівництві Бештерек-Зуйського водозабору офіційно стало відомо вже після запуску об'єкту. Публічно був відомий лише генпідрядник з будівництва цього об'єкта - компанія ТОВ "Сучасні системи реновації". VDK не відповіла на питання DW про те, яким чином компанія змогла купити обладнання Grundfos для Криму в обхід санкцій ЄС. Проігнорувало запит DW про датські насоси і "Інвестиційно-будівельне управління" анексованого півострова, яке виступало замовником будівництва Бештерек-Зуйського водозабору.

З'ясовувати, чи знали у компанії Grundfos про постачання до Криму, буде Данське відомство експортного контролю. У відповідь на запит DW відомство повідомило, що вивчає ситуацію і в разі потреби проведе всебічне розслідування щодо можливого порушення ембарго ЄС. "Відповідно до статті 110 Кримінального кодексу Данії, покаранням за порушення санкцій є штраф або тюремне ув'язнення терміном до чотирьох місяців, за обтяжуючих обставин - до чотирьох років", - повідомили у відомстві експортного контролю.

Піррова перемога над санкціями?

Утім, зі встановленням обладнання у Криму труднощі, схоже, лише починаються. Виникає питання: як бути з гарантією і сервісом? У компанії Grundfos запевнили DW, що не надаватимуть сервісне обслуговування для обладнання, встановленого на Бештерек-Зуйському водозаборі. Тобто на дорогі агрегати фактично немає гарантії, а в разі виходу з ладу їх може просто не буде кому лагодити.

У фахівців також виникають питання до підбору обладнання. Зігфрід Ґендріс (Siegfried Gendries), німецький експерт, який веде аналітичний блог про проблеми водозабезпечення в різних регіонах планети і стежить, зокрема, за ситуацією у Криму, вказує, що специфіка встановлених насосів не відповідає поставленим завданням - вони занадто потужні з точки зору дальності транспортування води, але не пропускають так багато води, як потрібно. "20 кілометрів по рівній поверхні до сусіднього Сімферополя - це ніщо для таких насосів. З такою потужністю насосів можна воду через гори качати. Водночас , їх пропускна здатність нижча, ніж заявлені обсяги постачання води", - констатує фахівець.

За словами Гендріса, або підрядники купили не те, що потрібно, або замовник приховує істинне призначення води. Німецький експерт вказує на те, що населення Криму відчуває жорстку конкуренцію за питну воду з боку військового контингенту РФ, що нарощує присутність у Криму, і туристів, яких активно залучають на півострів.

Лише тимчасове вирішення проблеми?

Але навіть якщо питання з технічним обслуговуванням імпортних насосів вдасться закрити, експерти сумніваються, що артезіанські свердловини розв'яжуть проблеми Криму. Аналітик Всесвітнього центру геоінформатики та сталого розвитку Сергій Гапон каже, що запаси води на півострові повністю вже не відновлюються навіть після зими, тому її дефіцит щоліта може бути дедалі більш гострим. "Буріння артезіанських свердловин - це не вихід. Поблизу моря вже зараз спостерігається проблема, що якість артезіанської води стрімко падає, вода стає солоною. Та ж проблема рано чи пізно проявиться і в центральній частині Криму", - прогнозує фахівець. За його оцінкою, запасів води у свердловинах Бештерек-Зуйського водозабору вистачить максимум на п'ять років.

Зігфрід Гендріс переконаний, що більш ефективними для забезпечення кримчан водою, ніж буріння свердловин, були б для початку інвестиції в інфраструктуру. "Проблема, насамперед, полягає в недостатніх інвестиціях у зношені водогони, через що втрачаються величезні обсяги води", - вважає німецький експерт.

Так, навіть запуск на повну потужність Бештерек-Зуйського водозабору наприкінці квітня поки не допоміг багатьом сімферопольцям. Уже за кілька днів у низці районів Сімферополя вода взагалі зникла через несправність водопроводів.