Закон про мову: хто покарає телеканали, що його порушують

І український уповноважений із захисту державної мови Тарас Кремінь, і Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення єдині у тому, що деякі телеканали не бажають виконувати нові норми закону про мову. Ще 20 липня за результатами моніторингу в секретаріаті мовного обмудсмена заявили, що шість загальнонаціональних телеканалів продовжують демонструвати фільми і серіали російською мовою.

А через тиждень у Національній раді з питань телебачення і радіомовлення зазначили, що до тих мовників, які одразу проігнорували вимогу закону, згодом долучилися й інші, які спочатку нібито намагалися українізувати ефір, але потім, "переживши рейтингові втрати", також відмовилися від українського дубляжу. Втім, у Нацраді і до цих зусиль ставляться скептично: "Замість вкладання поміркованих грошей у створення звично якісного телепродукту телеканали поставилися до цього формально і навмисно спрощено, щоб потім апелювати до падіння рейтингів і втрати доходів", - йдеться у заяві Нацради від 26 липня.

Читайте також: Українізація культури - як працюватиме мовний закон з 16 липня

Пошук відповідальних

Однак, щойно доходить до конкретних дій із покарання порушників, обидва відомства починають перекидати відповідальність одне на одного. Так, Кремінь надіслав звернення до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення з проханням застосувати до мовників, які порушують закон, відповідні санкції. "Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення як основний регулятор наділена відповідними повноваженнями, щоб накласти санкції на ці телеканали", - пояснив він цей крок у інтерв'ю "Українському радіо", опублікованому 23 липня.

Втім, у Нацраді дотримуються з цього приводу протилежної думки. Там запевняють, що уповноважений та Нацрада у своїй діяльності керуються різними законами і можуть хіба що передавати одне одному інформацію про порушення, покарання яких входить в компетенцію колег. "Відповідно, виявлення, визначення порушень та реагування на них, з огляду на Закон України "Про забезпечення функціонування української мови як державної", лежить виключно на ньому (уповноваженому. - Ред.). І просте акцентоване надсилання листів регулятору - це слабкість, яку треба замінити роботою над законодавчим удосконаленням інституту уповноваженого", - наполягають у відомстві.

Читайте також: "Це катастрофа" - дві третини серіалів на провідних каналах йдуть російською

Мовний омбудсмен без повноважень

Медіаюрист громадської організації "Інститут масової інформації" (ІМІ) Алі Сафаров у коментарі DW зазначає: щодо нагляду за мовою фільмів та серіалів на телебаченні й дійсно існує різне тлумачення. Так, притягненням порушників до відповідальності й дійсно має займатися уповноважений, але, згідно з законодавством, притягати до адміністративної відповідальності він зможе лише у 2022 році.

За словами юриста, за таких умов Національна рада могла б застосувати свій профільний закон "Про телебачення і радіомовлення" в частині, що передбачає покарання порушників в галузі кінематографії. Це дозволило б відомству оголосити попередження телеканалам, які не дотримуються вимог законодавства. "Однак Нацрада прагне дуже вузько тлумачити положення статті 70 Закону України "Про телебачення і радіомовлення", і фактично відмовляється притягувати до відповідальності телеканали, що порушують законодавство", - додає Сафаров.

Порушення без покарання

Директорка громадської організації "Детектор медіа" Галина Петренко пояснює: таке перекидання відповідальності у найближчому часі дозволить телеканалам безкарно не дотримуватися вимог закону про мову щодо обов'язкової трансляції фільмів українською. Принаймні, допоки Національна рада все ж не вирішить втрутитися.

За словами Сафарова, таке втручання є передусім питанням політичної волі. "Коли є політична воля притягнути певні телеканали до відповідальності, це реалізовується навіть за дрібні порушення. Коли ж політичної волі немає - телеканали не притягуються до відповідальності навіть за грубі порушення законодавства України, зокрема щодо декомунізації, щодо закликів до порушення територіальної цілісності України у вигляді надання ефіру терористам тощо", - коментує юрист.

Брак інструментів у законі про мову

Своєю чергою, позиція Національної ради полягає у тому, що удосконалення потребує передусім мовне законодавство, зокрема створення економічних важелів: від штрафів до системи державних грантів на створення україномовного контенту високої якості та державних преференцій для тих, хто виробляє такий продукт. У відомстві окремо зазначають: критики порушників мовного закону не звертають увагу на тих мовників, які формально дотримувалися законодавства, але пустили в ефір "відверту халтуру".

Петренко зазначає: у такій ситуації для тих, хто зацікавлений у просуванні української мови на телебаченні, одним з найважливіших інструментів залишається громадський тиск на мовників та законодавців. Як про успішний приклад вона згадує про те, як публічна активність уповноваженого та активістів дозволила відбити ініціативи, що мали б заблокувати норми мовного закону щодо українізації телеефіру напередодні набуття ними чинності.