Український ліс захищатимуть лише від експортерів?

Торгівля необробленою деревиною, або, як її ще називають, "лісом-кругляком", вже тривалий час є предметом суперечок між Україною і Європейським Союзом. Перша заборона, запроваджена Верховною Радою 2005 року, обмежувала лише експорт низки рідкісних порід дерева. А 2015-го експорт "кругляка" заборонили повністю. Брюссель вважає, що мораторій порушує принципи Угоди про асоціацію між Україною та ЄС і правила, що діють в рамках зони вільної торгівлі. У грудні 2020 року ініційований сторонами спору арбітраж ухвалив рішення: заборону окремих порід дерева від 2005 року з екологічних міркувань було визнано виправданою. Але останній, повний, мораторій, як вирішили арбітри, нелегітимний. Передовсім тому, що запроваджувався він не стільки щоб захистити рідкісні дерева, скільки щоб підтримати українського виробника деревообробної продукції. Автори законопроєкту не приховували цього, наголосивши на користі протекціоністських заходів у пояснювальній записці.

Захист довкілля - лише привід?

У Брюсселі очікували, що після рішення арбітражу Україна якомога швидше скасує мораторій. Однак відповідна законодавча ініціатива з'явилася лише у середині вересня. З урахуванням результатів арбітражу депутати Верховної Ради від правлячої партії "Слуга народу" внесли на розгляд парламенту законопроєкт 4197-д "Про ринок деревини". У цьому документі, крім низки нововведень щодо торгівлі деревиною на внутрішньому ринку, прописана і низка вимог до експорту необробленої деревини, які прийдуть на зміну мораторію.

Тим, хто хоче вивозити "кругляк" на експорт, доведеться отримувати сертифікат походження і ще цілу низку довідок. Зокрема, деревина має походити з області, де показники лісистості є не нижчими за нормативи. Крім того, має бути довідка, що на ділянках, де заготовлювалася деревина, "відсутні види, занесені до Червоної книги України".

Червона книга - понад усе

Остання вимога викликає неабиякий подив у колах екологів. "Довідка про червонокнижні види - це маячня. Незрозуміло, на підставі чого міністерство їх видаватиме", - зазначив у розмові з DW експерт з питань лісів Української природоохоронної групи Єгор Гриник. У законопроєкті йдеться не про захист конкретних рідкісних тварин чи дерев, а про будь-які види, занесені до Червоної книги. Остання її редакція включає 542 види тварин та 826 видів рослин і грибів. Хто і як перевірятиме відсутність на кожній окремій ділянці лісу всіх цих видів - від комах до молюсків - у пояснювальній записці до законопроєкту не уточнюється. Не відповів на низку уточнюючих запитань DW щодо цього документу і його ключовий співавтор, голова комітету Верховної Ради з питань економічного розвитку Дмитро Наталуха зі "Слуги народу". На відповідний запит DW депутат на момент публікації не відреагував.

У пояснювальній записці до законопроєкту зазначено, що ці вимоги мають "захистити довкілля та ліси від неконтрольованих рубок та інших зловживань, однак при цьому покликані забезпечити можливість експорту лісоматеріалів необроблених відповідно до міжнародних зобов'язань України". У представництві ЄС на момент підготовки публікації не відповіли на запит, чи вважають жорсткі екологічні приписи для експортерів такими, що відповідають рішенню арбітражу від грудня 2020 року.

Екологія - лише для експортерів

Чому на Червону книгу українські законодавці зважають лише тоді, коли ліс продається на експорт? "Зрубаному дереву байдуже, чи його повезуть за кордон, чи на українську фабрику з виробництва фанери", - констатує Єгор Гриник. Він вказує і на інші вимоги до експортерів, які вважає нереальними до виконання. Йдеться, зокрема, про показники лісистості. У законопроєкті передбачена вимога отримати довідку, що дерево походить з області, "де показник захисної лісистості є не нижчим за встановлені нормативи".

Водночас, в Україні у природоохоронній діяльності орієнтуються на показник "оптимальної лісистості", зазначає Єгор Гриник. "Це дуже високі показники, вони ніколи не виконувалися по жодній з областей", - констатує еколог. У липні цього року міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України додатково до показників оптимальної лісистості запровадило ще один показник - "мінімально необхідну захисну лісистість агроландшафтів". Чи йдеться у законопроєкті саме про захист агроландшафтів, чи все ж про оптимальну лісистість - незрозуміло. "Цей законопроєкт - це спроба зробити вигляд, що ми врахували вимоги Євросоюзу, але при цьому фактично нічого не дозволити. Адже за таких умов експорт буде так само неможливий, як і раніше", - переконаний Єгор Гриник.

Захист виробника чи шкода економіці?

На підтримку мораторію на експорт необробленої деревини традиційно висловлюються представники переробної промисловості. Вони кажуть, що обмеження експорту захищають робочі місця в Україні. Так, за даними Держстату, експорт меблів з України зріс до 750 мільйонів доларів 2020 року, порівняно з 530 мільйонами 2014-го. Однак ці здобутки може поставити під загрозу дорожнеча і дефіцит деревини. "Якщо вже зараз українські деревообробні підприємства працюють в умовах гострої нестачі сировини, то одночасне відкриття експорту необробленої деревини, принаймні до країн ЄС, призведе до ескалації проблеми", - застерігав, зокрема, невдовзі після рішення арбітражу з ЄС представник Європейської бізнес асоціації Євген Кузьменко у своєму блозі на "Економічній правді".

Тим не менше, загалом для економіки країни експортні обмеження є шкідливими, переконаний професор Дітер Кіршке (Dieter Kirschke) з берлінського Університету Гумбольдта. Він проаналізував показники українського ринку деревини, базуючись на загальноприйнятих наукових моделях оцінки впливу адміністративних втручань у ринкові відносини в агросекторі. За його висновками, попри підтримку переробки через мораторій наслідки для української економіки загалом є негативними. Адже лісові господарства недоотримують гроші від експорту деревини, і ці втрати не компенсуються повною мірою вигодами для кінцевих споживачів продукції на внутрішньому ринку, внаслідок чого виникає "дірка" у внутрішньому валовому продукті у п'ять мільйонів доларів, підрахував Крішке.

"Банальним втручанням у ринок намагаються створити враження, що це розв'язує якісь проблеми. Але ж проблему вирубки лісів і нелегальної торгівлі деревиною це аж ніяк не вирішує. Лісовій галузі і економіці загалом від цього користі немає. Такі мораторії - це солодкий наркотик для політиків, який прикриває їхню бездіяльність", - наголосив німецький науковець в інтерв'ю DW. За його словами, український уряд не приділяє необхідної уваги розвитку сталого лісогосподарства. Більш розумним рішенням, на думку Крішке, була би адресна підтримка інвестицій у деревообробку. 

"Стимул для контрабанди"

Дітер Крішке вказує також на те, що мораторій стимулює контрабанду. За його розрахунками, за ціни на європейському ринку у близько 70 доларів за тонну необробленої деревини станом на 2020 рік український мораторій на експорт сприяв штучному заниженню ціни на внутрішньому ринку приблизно на 20 доларів. "Ця різниця у ціні спонукає вивозити деревину попри формальну заборону, збільшуючи нелегальні прибутки. Тобто користь для економіки - відсутня, зате стимулюється чорний ринок", - критикує дослідник.

Журналістські розслідування і доповіді екологів протягом останніх років вказують на численні випадки зловживань, коли під виглядом паливної деревини або дров вивозиться якісний "кругляк". Непоодинокі випадки порушення експортних правил підтверджують і у Державній фіскальній службі.

Як свідчать дані Держстату, у роки після запровадження мораторію стрімко зріс експорт розпиляної деревини та інших видів сировини з низькою доданою вартістю. Зокрема, у кілька разів виріс експорт деревного вугілля.

"Треба реформувати державну екологічну інспекцію"

Єгор Гриник критикує, що в Україні нічого не робиться для боротьби з систематичними порушеннями природоохоронних норм, зокрема з незаконними санітарними рубками. "Перш за все, треба реформувати державну екологічну інспекцію. Жоден закон не працюватиме, якщо всім начхати на його виконання. А ефективність цього контролюючого органу вкрай низька", - каже еколог. За його словами, досі в Україні немає політичної волі, щоб  змінити "недолуге", як він каже, лісове законодавство. З діючим Лісовим кодексом і різного роду інструкціями Держлісагенції, переконаний еколог, говорити про стале лісове господарство неможливо.