Злет цін газ: чому Великобританії складно втримувати удар

Європі цієї зими загрожує енергетична криза, попереджають експерти і вказують на надзвичайно низький рівень запасів у європейських газосховищах. Інші стверджують, що вона вже почалася. Справді: що це, якщо не криза, коли ціни на газ зростають в рази, а перед бензоколонками утворюються черги через дефіцит пального?

Дві енергетичні кризи: загальна газова й британська бензинова

Однак тут одразу треба внести ясність: у даному випадку маються на увазі дві різні кризи, які просто збіглися в часі. Одна, газова, зачіпає як країни Євросоюзу, так і Великобританію. Але найближчими місяцями ЄС, судячи з усього, зможе втримати удар краще, ніж Сполучене Королівство. Про причини цього, власне, й піде мова у статті.

Інша криза, бензинова, стала специфічним британським явищем і континентальній Європі не загрожує. Її причина - не дефіцит пального або його дорожнеча, а нестача водіїв бензовозів. Цю проблему породив вихід Великобританії з ЄС, а посилила пандемія.

Вихід з Євросоюзу призвів до часткового відтоку з Великобританії громадян ЄС, які тут працювали, у тому числі далекобійників, і зупинив їх приплив. Тоді як локдауни та інші протиепідемічні заходи сильно сповільнили процес підготовки й екзаменації нових професійних водіїв вантажівок. А потрібно заповнити десятки тисяч вакансій.

У результаті елементарно забракло людей, здатних доставляти пальне з нафтопереробних заводів на автозаправні станції. Тому 23 вересня енергетичний гігант BP повідомив, що деякі АЗС йому доведеться тимчасово закрити, а інші забезпечувати пальним з перебоями. Британські власники авто одразу ж почали закуповувати пальне про запас, перед бензоколонками вишикувалися довгі черги.

Читайте також: Дефіцит газу в Європі: коли німці почнуть мерзнути і скільки переплачуватимуть?

Нестача водіїв вантажівок загрожує нормальному постачанню АЗС

Цей сплеск ажіотажного попиту настільки посилив проблему нестачі пального на автозаправних станціях, що 28 вересня британський уряд оголосив про залучення до розвезення пального армійських водіїв. За допомогою армії нинішнє загострення кризи енергетичної логістики, швидше за все, незабаром припиниться, проте кадрова проблема залишиться. Тож Великобританія не застрахована від повторення подібних подій цієї зими, тим більше що водіїв вантажівок гостро не вистачає, наприклад, і британським мережам супермаркетів.

Країни ЄС теж відчувають нестачу далекобійників, але не настільки гостру, як Великобританія, а тому в найближчому майбутньому подібної кризи забезпечення пальним АЗС континентальна Європа може не боятися. Натомість країнам Євросоюзу, як і Сполученому Королівству, неминуче доведеться мати справу - і це вже відчувається - з наслідками газової кризи: небувалий злет цін на блакитне паливо став для всієї Європи спільною проблемою.

Однак для континентальної Європи ці наслідки, швидше за все, будуть все ж не настільки серйозними й болючими, як для Великобританії, оскільки ЄС із цілої низки причин має значно сприятливіші стартові позиції. Серед цих причин - ступінь залежності економіки й електроенергетики від газу, кількість і розміри підземних сховищ газу (ПСГ), роль спотового ринку й частка довгострокових контрактів.

Британцям газ потрібен для виробництва електрики й опалення житла

Великобританія - один із найбільших у Європі споживачів газу, і рівень залежності британської електроенергетики, а разом з цим і всієї її економіки від цього енергоносія вельми високий. Так, у першому кварталі 2021 року, за даними британської асоціації нафтогазових компаній OGUK, 35% електроенергії у країні було вироблено за допомогою газу.

Для порівняння: в Німеччині, а це найбільший європейський споживач блакитного палива, даний показник за той же період був удвічі меншим - 16%, підрахував Інститут сонячних енергетичних систем Товариства імені Фраунгофера (Fraunhofer ISE). А у Франції частка газу не досягає й шести відсотків - друга за величиною економіка ЄС спирається головним чином на атомну енергетику (дані порталу Energiefirmen.de). У середньому частка газу в електроенергетиці Євросоюзу у 2020 році склала 20%.

У Великобританії 85% будинків опалюються газом, у Німеччині - знову ж таки майже удвічі менше, 48% (ще близько 25% використовують нафтопродукти, а приблизно по п'ять відсотків - дерев'яні пелети й електрику). У Франції газ забезпечує теплом 39% житлового сектору (тут деревина відіграє важливішу роль, ніж нафтопродукти).

Читайте також: Паливо майбутнього - "зелений" водень: Німеччина інвестує мільярди

ПСГ у Євросоюзі у 80 разів потужніші за британські

Така висока залежність Великобританії від газу є прямим наслідком тривалого активного нафтогазового видобутку на континентальному шельфі країни, перш за все в Північному морі. Можливість експлуатувати великі родовища біля власних берегів призвела також до того, що британці не стали створювати розгалужену систему ПСГ - на відміну від країн континентальної Європи, які десятиліттями послідовно зводили значні потужності для тривалого зберігання газу, імпортованого з СРСР/Росії, Норвегії, Нідерландів та інших країн.

Тому сьогодні Німеччина може закачувати до підземних сховищ на своїй території приблизно в 19 разів більше газу, ніж Сполучене Королівство, Італія - ​​у 16 разів більше, Нідерланди - у 12 разів, Франція - у 10 разів, Австрія - у сім разів, Угорщина - у п'ять разів, а Словаччина, Чехія і Польща - кожна приблизно у три рази більше. Такі дані містяться на сайті німецької асоціації операторів ПСГ Initiative Erdgasspeicher (INES).

З цих даних випливає, що сумарна потужність ПСГ у Євросоюзі приблизно у 80 разів перевищує місткість британських сховищ. Причому все останнє десятиліття Єврокомісія під враженням газової кризи холодною зимою 2009 року, коли Росія на два тижні перервала транзит газу через Україну, цілеспрямовано працювала над тим, щоб за допомогою трубопроводів-інтерконекторів з'єднати між собою газотранспортні системи членів ЄС.

Тож тепер Євросоюз має можливість перекачувати блакитне паливо з країн, де взимку відносно тепло і ще багато запасів, туди, де стало холодніше, а ПСГ спорожніли. Це особливо важливо для східноєвропейських країн, які реально постраждали під час кризи 2009 року. Вони, а також Італія, і надалі більше за всіх у ЄС залежать від газу. У цій єдиній енергосистемі брали участь і британці, але в ході Brexit вони з неї вийшли.

Довгострокові контракти виявилися вигіднішими за спотові ціни

Підвищена вразливість газового ринку Великобританії пов'язана ще й із тим, що він сильно сфокусований на короткострокових закупівлях потрібних обсягів і, відповідно, на спотових цінах. Раніше, в умовах широкомасштабного власного видобутку, такий механізм ціноутворення виконував антимонопольну функцію, стимулюючи конкуренцію між британськими енергетичними фірмами.

Але тепер, коли через поступове виснаження власних родовищ Великобританії доводиться закуповувати за кордоном більше половини газу (у першому кварталі 2021 імпорт склав, за даними OGUK, 56%), британці опинились у надмірній залежності від спотового ринку. А там ціни злетіли до, як здавалося ще не так давно, просто немислимих висот: від приблизно 200 доларів за 1000 кубометрів наприкінці минулого року до майже 1180 доларів 30 вересня.

За таких умов німецькі та інші континентальні енергетичні компанії, що укладають з "Газпромом" та іншими постачальниками, як правило, довгострокові контракти зі стабільною формулою ціни, виявилися (принаймні поки що) в істотно вигіднішому становищі, ніж британські імпортери, яким зараз куди важче тримати удар.

Великобританія потерпає через "Північний потік-2"?

Що з усього цього випливає? Перше. Якщо нинішній злет цін на газ певним або навіть значним чином спровокований "Газпромом", щоб домогтися від Євросоюзу якнайшвидшого і беззастережного дозволу на введення в експлуатацію відразу двох ниток добудованого "Північного потоку-2", то виходить, що поки що більше за всіх у Європі від цього страждає сторонній, а саме  - Великобританія, яка вийшла з ЄС.

По-друге. Дивлячись на ті труднощі, з якими зіткнулися зараз британські енергетичні компанії та промислові підприємства, що використовують газ як сировину, країни ЄС мають можливість приблизно уявити собі, що через кілька місяців або навіть тижнів може очікувати й на них - і завчасно взятися за розв'язання проблем, що насуваються.