Що не так зі звітом Amnesty International?

"Українська тактика ведення бойових дій наражає на небезпеку цивільних" -пресреліз із таким заголовком, поширений 4 серпня Amnesty International, мав ефект медійної бомби, що розірвалася. Новину з таким самим або подібними заголовками поширили десятки провідних західних видань та інформагенцій. У заяві правозахисників йдеться про те, що підрозділи Збройних сил України подекуди розмішуються у житлових кварталах, зокрема на території шкіл і лікарень, що наражає на небезпеку цивільне населення.

Ажіотаж у Росії, обурення у Києві

Заяву правозахисників також масово розтиражували російські державні ЗМІ, що є безпрецедентним випадком, враховуючи, що діяльність Amnesty International визнана у Росії небажаною, а її сайт російською мовою є заблокованим "Роскомнадзором". Розтиражували заяву і російські дипломати у західних країнах. "Злочинний київський режим не має жодного співчуття до власного населення", - написало, зокрема, посольство Росії у США. 

Натомість у Києві заява Amnesty International викликала обурення. Президент Володимир Зеленський у своєму відеозверненні заявив, що організація "пробує амністувати державу-терориста і перекласти відповідальність з агресора на жертву". Наступного дня, у п'ятницю, 5 серпня, висловився і міністр закордонних справ Дмитро Кулеба. "Звіт спотворює реальність, проводить хибну моральну рівність між агресором і жертвою та сприяє дезінформаційним зусиллям Росії", - йдеться у заяві міністра у Twitter. Цим постом Кулеба відповів на пост генеральної секретарки Amnesty International Агнес Каламар, яка назвала своїх критиків "троллями", а звинувачення у необ'єктивності організації "воєнною пропагандою".

Поодинокі випадки чи "модель поведінки"?

Amnesty International заявляє, що розміщення українських підрозділів у житлових кварталах - не поодинокі випадки, а "модель поведінки". "Така тактика порушує міжнародне гуманітарне право і наражає на небезпеку цивільне населення, перетворюючи цивільні об'єкти на військові цілі. Подальші російські удари по житлових кварталах вбили цивільних і знищили цивільну інфраструктуру", - йдеться у пресрелізі.

Утім, з'ясувати на чому базуються висновки організації про системність цього явища, виявилося неможливим. Річ у тім, що пресреліз Amnesty не супроводжується докладним звітом, який містить детальний опис спостережень експертів на місці подій, як це зазвичай робить організація, документуючи воєнні злочини або систематичні порушення прав людини.

Туманні свідчення

Нинішній пресреліз Amnesty International різко контрастує зі ситуацією, коли у червні організація оприлюднила звіт про систематичне використання збройними силами Росії заборонених міжнародними конвенціями касетних боєприпасів під час масованих обстрілів Харкова. Висновки червневого звіту базувалися на вивченні 41 обстрілу, внаслідок якого загинули 62 цивільних особи, а 196 були поранені. Щоби довести використання росіянами заборонених боєприпасів, дослідники АІ опитали 160 свідків, потерпілих, лікарів і рідних загиблих. Звіт містить численні фото з місць обстрілів, зокрема фото уламків боєприпасів. Всього цього на підкріплення заяви від 4 серпня немає. Натомість лише критика з вуст поодиноких анонімних свідків і одиничні приклади обстрілів у неназваних містах у Харківській, Миколаївській областях і на Донбасі. На звернення DW до пресслужби центрального офісу Amnesty International у Лондоні зранку в п'ятницю, 5 серпня, відповів речник офісу організації у Москві та пообіцяв інформацію згодом. Утім, на момент публікації статті з DW так ніхто і не поспілкувався.

Один випадок із понад чотирьохсот

Amnesty International заявляє, що її дослідники бачили, як ЗСУ використовували лікарні як "де-факто військові бази" у п'ятьох місцях. Що саме мається на увазі під "військовими базами", не пояснюється. У двох випадках ідеться про десятки солдатів, які "відпочивали і приймали їжу на території лікарні". Лише в одному випадку йдеться про ведення вогню, щоправда не з території лікарні, а "з місця неподалік".

Загалом, за даними ВООЗ, з початку російського воєнного вторгнення 24 лютого лікарні зазнали обстрілів щонайменше 421 раз. Внаслідок цих ударів загинула 181 людина, ще кілька сотень лікарів і пацієнтів були поранені. Натомість у пресрелізі АІ наведено лише один конкретний випадок обстрілу медичного закладу: 28 квітня двоє співробітників медичної лабораторії в одному з передмість Харкова були поранені після того, як українські вояки розмістилися неподалік.

Жодних даних про іншу сторону

У пресрелізі також зазначено, що дослідники зафіксували на Донбасі та в Миколаївській області більше 20 випадків розміщення українських вояків у школах. При цьому додається, всі школи були закриті для занять. Такий підхід Amnesty дуже здивував Володимира Яворського з Центру громадянських свобод у Києві. У Розмові з DW правозахисник наводить приклад Бахмута Донецької області. У звіті Amnesty Intrtnational згадується, що 21 травня у будівлі університету в Бахмуті загинули семеро військових, невдовзі після чого дослідники АІ побували на місці подій і побачили там розбиту бронемашину. Натомість про школи у цьому місті - жодної згадки.

"У Бахмуті загалом 14 шкіл. 12 з них пошкоджені ударами російських військових. При цьому достеменно відомо, що у Бахмуті українські військові мали наказ навіть не наближатися до шкіл. Але Amnesty International не згадує про жоден з цих ударів по школах, де не було військових. І це при тому, що у своєму звіті раніше щодо Харкова вони самі писали, що росіяни б'ють по всьому підряд, де є скупчення людей", - критикує Яворський. Він каже, що російські вояки, вибиваючи ЗСУ з міст, просто "бомблять все підряд, квадрат за квадратом".

Головна проблема, утім, на думку Яворського, що звинувачення Amnesty International на адресу українських вояків є однобічними. А про те, як поводять себе у житлових кварталах російські вояки, взагалі не йдеться.

Читайте також: Українські лікарні під ударом: чи будуть для Росії правові наслідки?

Можна робити інакше

Наприкінці липня проблема розташування бойових підрозділів у житлових кварталах вже була у фокусі організації Human Rights Watch (HRW). У своєму звіті правозахисники ретельно виклали обставини сімох випадків дислокації у житлових кварталах - у трьох із них йшлося про підрозділи ЗСУ, а у чотирьох - про армію РФ. У розмові з DW представниця HRW зазначила, що російська сторона не надає доступу на території, окуповані Росією. "Ми побували на територіях, які були понад місяць під російською окупацією вже після відступу російських військ. Ми отримали свідчення про низку випадків, коли російські війська займали позиції у житлових кварталах, зокрема, у школах, і не вживали жодних заходів для евакуації цивільного населення", - зазначила дослідниця відділу криз і конфліктів при Human Rights Watch Белкіз Вілле. Правозахисниця наголосила, що критику щодо недостатніх заходів захисту цивільного населення на адресу обох сторін війни не можна прирівнювати до воєнних злочинів, здійснених вояками РФ, і про які вже неодноразово писала організація. "У даному випадку ми написали у міністерства оборони Росії та України, навели їм приклади і запитали, що відомства роблять для захисту цивільного населення. Ми не отримали жодної відповіді", - констатувала Human Rights Watch.

Володимир Яворський погоджується: фіксувати можливі порушення міжнародного гуманітарного права - важлива правозахисна робота. Однак вона має бути ретельною, каже він. "Приїхати, сфотографувати військових на території школи - це дуже просто. Розібратися в усіх обставинах ведення бойових дій - це набагато складніше. Ми як правозахисники спостерігаємо, що українська сторона докладає зусиль для безпеки цивільного населення. А в цьому випадку так виглядає, що українська сторона буцімто поводиться так само негуманно, як і російська", - критикує Яворський. За його словами, заяви Amnesty International можуть стати в нагоді західним політикам, які виступають проти постачання зброї Україні.