А треба? - Дискусія щодо публікації карикатур в Німеччині

У стані шоку від нападу на колег німецькі ЗМІ ніби змовилися. Наступного дня після теракту зображення носатого мусульманського пророка з французького сатиричного журналу Charlie Hebdo прикрасило перші сторінки багатьох видань. Щоденні німецькі газети передрукували сатиричні карикатури на Мухамеда, а також розмістили фотографії, на яких Стефан Шарбоньє, він же Шарб, головний редактор Charlie Hebdo, якого вбили при нападі, демонструє провокативні обкладинки свого журналу. Чи має право сатира на такі зображення? Німецькі ЗМІ - а також політики - після теракту відповідають на це запитання одноголосно: "Так".

"Ображати людей - непристойно"

До цього представники німецької громадськості рідко так одностайно ставали на бік карикатуристів. У 2013 році видання Die Zeit детально розповіло про комікс Шарба "Життя Мухамеда". У надрукованих рисунках Шарба тижневик очорнив пророка. "Звісно, в ім'я свободи це повинно бути дозволено. Однак все одно це залишається грубощами. Це непристойно - ображати людей", - обґрунтувала газета своє рішення. Роком раніше Berliner Zeitung навіть охарактеризувала карикатури сатиричного тижневика як "примітивну провокацію".

Тоді мусульманський світ був збурений антиісламським відео, яке набуло популярності в інтернеті. "Якщо відкидати тезу про зіткнення цивілізацій, то тоді треба відкидати й ці карикатури", - написала радше ліберальна Berliner Zeitung. З боку німецького політичного табору теж пролунали застереження. "Якщо ми на Заході не розвинемо почуття, що з найсвятішим для людей гратися не можна, то конфлікт буле лише загострюватися", - сказав тоді колишній уповноважений уряду ФРН зі співпраці з Африкою Ґюнтер Ноке з консервативного Християнсько-демократичного союзу (ХДС).

Починаючи з 2006 року, відколи карикатури на Мухамеда в данській газеті Jyllands Posten спровокували протести та безлади в багатьох мусульманських країнах, в німецька громадська думка не відображає певності у ставленні до критичної до ісламу сатири. Коли карикатури з’явилися на шпальтах французького сатиричного журналу, то лише консервативна газета Die Welt вирішила передрукувати малюнки данського художника Курта Вестергарда.

Решта ЗМІ утрималися від такого кроку. Хоча вони і вказували на свободу преси, але від передруку все ж відмовилися. "Розсудливість не є самоцензурою", - зауважив тоді головний редактор телерадіокомпанії громадського мовлення WDR. Непевність проявилася й кількома роками пізніше, коли телеканал ZDF спочатку запросив Вестергарда до участі в ток-шоу, потім скасував запрошення, а згодом - під тиском протестів - знову запросив.

Олива у вогонь?

Коли Курта Вестергарда в 2010 році у Потсдамі нагороджували премією у сфері ЗМІ, промову на заході виголосила канцлерка Анґела Меркель. "Ідеться про те, чи має він право у західному суспільстві з його цінностями опублікувати в газеті свої карикатури на Мухамеда - байдуже, чи вважаємо ми ці карикатури несмаком чи ні, чи вважаємо ми їх необхідними і корисними", - зауважила канцлерка. І завершила: "Має він на це право? Так, має."

Разом зі схвальними відгуками Меркель тоді змушена була вислухати й чимало критики. Мусульманські організації закинули їй, що вона, мовляв, "підливає оливи у вогонь". Лідерка фракції "Зелених" Ренате Кюнест тоді вважала, що канцлерка "загостює тон" у конфлікті між мусульманами та Заходом.

Після нападу в Парижі ставлення у Німеччині до публікацій карикатур на Мухамеда, вочевидь, змінилося.