А чи потрібно взагалі рятувати євро?

Спеціальний фонд обсягом у 750 мільярдів євро має принаймні тимчасово стабілізувати ситуацію навколо спільної європейської валюти. За допомогою можуть звертатися ті країни єврозони, державні фінанси яких опинилися в скрутному становищі. Головний ворог – спекулянти, фінансові жонглери, які начебто цілеспрямовано ведуть гру проти ослаблених народних господарств.

Аналітики, однак, застерігають від того, щоб усю відповідальність за ситуацію покладати виключно на спекулянтів. «Кризу спричинили не спекулянти, вони лише виявили недоліки»,- вважає Клеменс Фюст, який очолює наукову раду при федеральному міністерстві фінансів Німеччини. Президент Франкфуртської школи фінансів Удо Штеффенс додає: «Потрібно бути обережним в оцінках, оскільки винні в кризі уряди, які підсіли на такий наркотик як заборгованість і тепер не знають, як переживуть позбавлення такої звички».

Винні не лише спекулянти

Отже, несолідна бюджетна політика деяких країн єврозони призвела до спекуляцій на фінансових ринках проти цілих народних господарств. А в тому, що таке спекулювання приносить успіх, винні не тільки хедж-фонди. Якби вони розгорнули свою діяльність супроти одного Центробанку, то, напевно, програли б, переконаний Штеффенс.

Але спекулянти можуть посіяти паніку на фінансових ринках – на кшталт того, що варто якомога швидше позбуватися євро, який начебто буде тільки слабшати. І якщо всі учасники ринку піддадуться цій паніці й почнуть продавати спільну європейську валюту, тоді центробанки опиняться в дуже невигідному становищі. Соціальні стереотипи створюють соціальну реальність, і курс євро котиться додолу.

Слабкий євро – не так вже й погано

Але чи справді слабкий євро - настільки погано? Таким запитанням задається керівник Баварського фінансового центру Вольфґанґ Ґерке. Він не вважає, що євро перебуває в небезпеці: «Нинішня ціна, яку дають за євро, є хорошою ціною. Це допомагає країнам єврозони. Можна собі уявити, що євро ще дешевшатиме і це не спричинятиме якихось проблем. Навіть навпаки – це допомогло б таким країнам як Іспанія або Греція стати привабливішими на світових ринках».

Справді, колись були й такі часи, коли за один євро давали не один долар тридцять центів, а лише 88 американських центів. Внаслідок цього відпустка в Сполучених Штатах для європейця стане, звичайно, дорожчою, більше доведеться платити за сировину та енергоносії, але натомість це посилить експорт. Справжня небезпека, на думку аналітиків, криється не стільки в низькому курсі євро, скільки в інфляційних ризиках.

Хто до кого повинен пристосовуватися?

І тут знову варто повернутися до рятівного пакету, ухваленого країнами єврозони. 750 мільярдів євро поки що існують лише у формі державних гарантій, але якщо цією сумою справді скористаються, вона потрапить в обіг і спричинить інфляцію. Тому виникає питання, як стабілізувати всю цю ситуацію, як створити такі умови, аби було невигідно спекулювати проти окремих країн?

Удо Штеффенс, президент Франкфуртської школи фінансів, пропонує свій рецепт. Позитивний ефект від його пропозицій можна буде відчути, однак, лише в довгостроковій перспективі. «Ми не повинні допускати виникнення великої різниці між окремими частинами єврозони. Питання полягає тільки в тому, хто до кого має пристосовуватися»,- каже Штеффенс. Так, Німеччина досі проводила дуже економну політку, водночас інші щедро витрачали гроші. На думку Штеффенса, бажано знайти компроміс, який допоміг би уникнути таких розбіжностей.

Автор: Рольф Венкель / Володимир Медяний
Редактор: Захар Бутирський