Експерт про статус союзника США поза НАТО для України

Верховна Рада України у середу, 22 березня, ухвалила звернення до Конгресу США, в якому просить розглянути питання укладання з Україною оборонної угоди та надання їй статусу основного союзника поза НАТО (major non-NATO ally). DW розпитала Ендрю Рейдіна, експерта одного з найстаріших у США аналітичних центрів RAND Corporation про те, що міг би дати Україні цей статус та якими є шанси отримати його.

Deutsche Welle: Пане Рейдін, чи могли би Ви пояснити, що означає статус основного союзника США поза НАТО.

Ендрю Рейдін: Я не впевнений, що цілковито ясно, що би це означало на даний момент. Виходячи з контексту, а також беручи до уваги інших основних союзників поза НАТО, я думаю, що Україна буде намагатися отримати договір про взаємну оборону. Він би зобов'язав Сполучені Штати та Україну приходити один одному на допомогу в разі, якщо одна зі сторін буде атакована.

Я не думаю, що це вірогідно, виходячи з того, як останніми кількома роками розвивалися міркування щодо зовнішньої політики стосовно України. Я думаю, США віддані продовжувати підтримку здатності України захищати себе. Проте США не будуть схильні підписувати угоду, яка би вимагала від них прийти на допомогу Україні.

А що крім договору про взаємну оборону може передбачати статус основного союзника поза НАТО?

Я бачу тут потенціал для певної угоди, яка би продовжила визнавати Україну партнером. Я не певен, що би означав основний союзник поза НАТО, крім обов'язків взаємної оборони.

Статусом основного союзника поза НАТО користуються 17 країн. Чи всі вони мають угоди про взаємну оборону зі США?

Формулювання відрізняються. Але, як я розумію, мається на увазі певне зобов'язання США приходити на допомогу цим країнам. Щоправда, тут є юридичні формулювання, які залишають простір для того, що це означає на практиці.

Якщо зобов'язання взаємної оборони для України отримати малоймовірно, то що міг би цей статус надати країні?

Сполучені Штати вже мають низку формальних договорів з Україною, які дозволяють надавати безпекову, фінансову, економічну допомогу. Можливо, є політична потреба ще раз наголосити на відданості США підтримувати Україну. Нова угода може слугувати цьому. Але я не впевнений, що новий договір передбачав би щось інше на додачу до того, що США уже роблять.

У березні 2016 року Сполучене Королівство підписало оборонну угоду з Україною, яка регулює питання тренування українських військових, спільних навчань, а також обміну інформацією щодо потенційних загроз. Наскільки часто США підписують оборонні угоди та з якими цілями?

Завжди, коли є формальна співпраця, наприклад, між США та Україною у плані підготовки українських сил безпеки або надання Сполученими Штатами військового обладнання, яке Україна повинна зберігати від потрапляння до рук не тих осіб, є низка оборонних угод на різних рівнях.

Ви могли би навести кілька прикладів, що отримали інші країни від надання їм статусу основного союзника поза НАТО?

Візьмемо приклад Афганістану, який є союзником поза НАТО. Ви знаєте, США допомагають Афганістану, включно з підтримкою уряду, тренуванням афганських сил безпеки, передачею обладнання, що інакше було би складніше робити. Проте та ж сама діяльність може здійснюватися відповідно до окремих угод, які не обов'язково передбачають статус основного союзника поза НАТО. Цей статус радше надає певну політичну основу для безпекової співпраці із США.

Інший приклад - Філіппіни. Сполучені Штати надавали країні сприяння в антитерористичній діяльності. Але є і низка інших видів співпраці США з Філіппінами, зокрема навчання, тренування, підвищення потенціалу, надання обладнання. Вам відомо, що США мають довгу історію відносин з Філіппінами, і цей статус може створювати політичний контекст для цієї співпраці.

Тож можна сказати, що цей статус надає передусім політичні рамки для оборонної співпраці, а в чому саме полягатиме ця співпраця - це вже результат конкретних переговорів та обставин?

Так, це моє бачення.

А чи могло би надання Україні статусу союзника поза НАТО вплинути, наприклад, на поведінку Росії?

Політика США щодо України з 2014 року значною мірою засновувалася на непевності того, як Росія реагуватиме. Росія може змінити свою реакцію на підтримку України з боку США з будь-якої причини: чи будуть США продовжувати робити те, що робили, чи змінять політичний контекст, надавши Україні статус основного союзника поза НАТО, а чи змінять наповнення того, що США надають. Дуже важко передбачити, що зробить Росія.

Ви заговорили про можливу зміну того, як США допомагають Україні. Адміністрація Барака Обами надавала Україні лише нелетальні засоби. Як ви оцінюєте шанси на те, що адміністрація Дональда Трампа почне надавати також і оборонну зброю, про що Україна давно просила?

Поки важко сказати. Протягом передвиборчої кампанії, а також згодом були ознаки, що в команді Трампа зацікавлені у покращенні відносин з Росією. Звісно, надання летальної зброї Україні суперечить цьому. Однак адміністрація ще має виробити свою політику щодо Росії. До того ж зберігається підтримка з боку обох партій - як серед законодавців, так і серед аналітиків, - на користь того, щоб робити для України більше, і питання летальних засобів присутнє в цій дискусії. Тож поки це лишається невизначеним.