Інформаційні війни

Розкішно видана книжка "На слизькій дорозі. Християнство, бандерівці, Україна недавня і сьогоднішня" потрапила до рук наукової співробітниці Слов’янської бібліотеки Рити Кіндлеревої не випадково. Рита Кіндлерова - україністка. Ознайомившись з текстами, вона побачила, що автор, такий собі Іґнатіус, "недавню й сьогоднішню" історію України сфальшував.

Коли йшлося про діяльність Української повстанської армії чи Степана Бандери, Іґнатіус слово в слово повторював давно спростовані твердження сталінської пропаганди. Коли ж ішлося про події на київському Євромайдані, так само слово в слово повторював брехню вже пропаганди путінської: "беркутівці", наприклад, представлені як жертви "українських фашистів".

Менонітський єпископ і загадкове видавництво

У розмові з Deutsche Welle Рита Кіндлерова каже, що особливу лють в Іґнатіуса, який видає себе за єпископа менонітської Церкви, викликають українські священики, які молилися на Майдані за перемогу українських патріотів. То хто ж він такий цей Іґнатіус? Виявилося, що цілком конкретна особа - громадянин Чехії Ярослав-Іґнатіус Вокоун. Крім того, як зауважила Рита Кіндлерова, вона не знає, щоб у Чехії існувало видавництво Beth-Or, під грифом якого видано книжку, що її отримала й Слов’янська бібліотека.

Пильніше вивчивши свіже надходження, "Слов’янка" з’ясувала, що численні світлини Вокоун украв в агенції Reuters і в українських фотографів. А одне фото привернуло до себе особливу увагу. Це світлина з польського підручника психіатрії 20-років минулого століття: кілька повішених на деревах діточок, повісила яких божевільна мати. Цією світлиною московські ідеологи ілюстрували свого часу "злочини бандерівців", давши їй назву "Дорога до вільної України".

Книжки без ISBN - випадок не поодинокий

За словами Рити Кіндлерової, такий "подарунок" з боку анонімних благодійників чеським бібліотекам та книгарням не є поодиноким випадком. "Книжки без ISBN, в яких перекручується українська історія, отримуємо досить часто, - розповідає вона. - Пам’ятаю на великий за обсягом том-панегірик колишньому українському прем’єрові Азарову, який автори рекомендували, між іншим, вивчати у школах...".

На думку політичного аналітика Петра Цібулки, на бум антиукраїнської літератури в Чехії слід було чекати. "Українська Чехія" завжди була Росії наче сіль в оці, - пояснює він. - У Москві добре пам’ятають, що саме Чехія надала притулок десяткам тисяч українців після поразки українських Визвольних Змагань, пам’ятають і те, що сьогодні українська меншина в Чехії - найчисленніша".

Пропаганда й російські спецслужби

Петр Цібулка звертає увагу на величезний штат російського посольства - понад шістдесят дипломатів - і пояснює, що навіть за офіційними даними чеської контррозвідки, більшість цих дипломатів є співробітниками Федеральної служби безпеки або Головного розвідувального управління. "Як тільки спалахує той чи інший міжнародний конфлікт, - провадить він далі, - і російська розвідка в Чехії відразу активізується".

Чеський аналітик нагадує, що так було під час дебатів про американську радарну станцію в Чехії, коли, за його словами, Москва оплачувала протести "місцевого населення". Так сталося й у розпалі російсько-українського конфлікту: щойно він спалахнув - враз постало громадське об’єднання "Друзі Росії", і враз почали видаватися такі книжки, як "На слизькій дорозі". "А крім того, - зазначає Петр Цібулка, - зважайте, що такі церкви, як менонітська, всілякі секти - то є найулюбленіше і, сказав би, найродючіше поле діяльності всіх російських спецслужб - від ЧК аж до ФСБ".