Афганські уроки: 10 років з початку воєнної операції в Афганістані

Не минуло й місяця після страшних терактів 11 вересня, коли Сполучені Штати Америки в ультимативній формі виснули Афганістану вимоги негайно перервати усі відносини з терористичною мережею «Аль Каїда» й видати Осаму бен Ладена. Цього не сталося, тому у Вашингтона вже незабаром увірвався терпець.

Президент Джордж Буш оголосив 7 жовтня 2001 року у зверненні до нації, що військові США  почали «напади на тренувальні табори «Аль Каїди» та військові об’єкти режиму талібів в Афганістані».  Буш наголосив, що цілями є ретельно обрані об’єкти. «США – друг афганського народу. Ми – друзі майже мільярда мусульман в усьому світі», - сказав американський лідер. Утім, вів він далі, його країна – ворог усіх, хто підтримує терористів і їх варварські злодіяння.

У 26 разів більше солдатів, ніж на початку

Те, що розпочали 10 років тому американці, не мало ретельно обдуманої політичної концепції. США та їхні союзники розраховували на блискавичну операцію. Тому й Міжнародні сили сприяння безпеці в Афганістані (ISAF) на початку мали в своєму складі всього 5 тисяч солдатів і обмежувалися тільки Кабулом. За межами афганської столиці операції проти талібів і «Аль Каїди» проводили спецпідрозділи в рамках антитерористичної операції «Незламна свобода» (OEF).

Десять років по тому ISAF і OEF об’єднані. А загальна чисельність міжнародного військового континенту в Афганістані складає 130 тисяч солдатів. Вони зібрані з 48 країн світу. Тисячі американських солдатів і солдатів з країн-союзників втратили свої життя в Афганістані.

Будівельний бум і нуль стабільності

Наслідки міжнародної інтервенції до Афганістану можна побачити й у внутрішньополітичному розвитку країні. За минулі десять років в країни з’явилася можливість ухвалити нову конституцію, провести парламентські вибори й двічі обирати президента. Мільйони біженців повернулися на свою батьківщину.

Мільярди вкладено в розвиток інфраструктури в Афганістані: будуються нові дороги, школи, університети, лікарні. Після повалення режиму талібів у листопаді 2001 року в афганській столиці Кабулі спостерігається справжній будівельний бум. Захід фінансує афганську державу, її уряд і сили безпеки. Але до самої безпеки, миру й стабільності країні все ще дуже далеко.

Ситуація в Афганістані розвивається й надалі за логікою війни: в країні з’являються дедалі більше повстанців. Відповідна реакція іншої сторони – більше солдатів, ще більше солдатів. На це ж – ще сильніший спротив повстанців і так далі. Всі мирні дивіденди розчинилися в повітрі. Навіть населення, яке спершу вітало міжнародну інтервенцію і повалення талібів, тепер вже не ставиться однозначно приязно до дій міжнародного контингенту в Афганістані.

Помилки Заходу

У багатьох регіонах країни нині панує асиметрична війна з незрозумілими фронтами, під час якої гинуть дедалі більше мирних жителів. За минулі роки не відбулося ні послідовного роззброєння, ні примирення ворогуючих груп і кланів. І це в країні, яка практично десятиліття до того вже пережила важку 20-річну війну.

«Головним уроком війни в Афганістані є те, що військовим шляхом перемоги в цій країні вже більше не досягнути», - переконаний колишній посол Німеччини в Пакистані Ґунтер Мулак. На його переконання, щоб завоювати серця афганців, треба сильніше розвивати співпрацю в політичній, економічній та освітній галузях. Афганцям слід було надати більше самостійності для розбудови їхньої держави, каже Мулак. Натомість Захід визначав, як і що має відбуватися в Афганістані. «Це було схоже на ігри в пісочниці, коли ми думали що ось будуємо нову сучасну державу», - іронізує Мулак.

Як далі?

Аналітики дотримуються різних думок щодо того, яким шляхом далі рухатися в Афганістані. Більшість з них сходиться однак на позиції, що майбутнє країни слід будувати самим афганцям. Захід не повинен більше тиснути на уряд цієї країни й насаджувати свої переконання.

До того ж – Осама бен Ладен мертвий. Коли нині мова заходить про подолання терористичної діяльності, то увага концентрується на Пакистані, Ємені чи Сомалі. Американці та їхні союзники хочуть до 2014 року вивести своїх військових з Афганістану. А ще – у США та Франції незабаром вибори. Тема війни в Афганістані – дуже непопулярна. Центральним питанням в афганському контексті нині є переговори з дедалі міцнішими талібами. Утім, очікувати швидкого завершення війни переговорним шляхом не варто. Поки Афганістан залишається у перехресному вогні внутрішніх владних протистоянь і інтересів ззовні.

Автори: Сандра Петерсманн, Леся Юрченко
Редактор: Роман Гончаренко