Бетховенський фестиваль-2017: музичні ключі до приватності

Ніке Ваґнер (Nike Wagner) керує Бетховенським фестивалем у німецькому Бонні від січня 2014 року. Гасло цьогорічного заходу - "Далеке кохання", за яким Ваґнер, правнучка композитора Ріхарда Ваґнера (Richard Wagner) та праправнучка Ференца Ліста планує презентувати виступи, які здатні викликати чимало асоціацій. Перед початком фестивалю, який триватиме з 8 вересня до 1 жовтня, Deutsche Welle поспілкувалася з генеральною директоркою заходу.

DW: Після доволі соціальних тем двох минулих років, "Перетворення" та "Революції", Бетховенський фестиваль класичної музики переходить до більш персональної тематики. Йдеться про кохання, далеке та нерозділене, тугу. Це спокій перед бурею? Адже на 250-ту річницю з дня народження Бетховена у 2020 році від фестивалю очікують щось грандіозне.

Ніке Ваґнер: Певне занурення у внутрішній світ, безсумнівно, відбивається у девізі цього року: можливо, рітардандо (у музиці - поступове уповільнення темпу. - Ред.) з прислуховуванням до себе. Постійно бути на гучній хвилі не можна, навіть якщо деякі твори Бетховена й підштовхують до цього. Адже є ще інший, ліричний Бетховен, у музиці якого відчуваєш інтимне. До гасла цьогорічного фестивалю спонукав цикл пісень Бетховена "До далекої коханої", написаний ним 1816 року, а також його лист до "безсмертної коханої" за пару років до цього. Відтоді - це також ліричний Бетховен. Тож тема стосунків дає простір для розкриття кохання у цілому.

У самого Бетховена не було того, що сьогодні називають "вдалими стосунками". Він мав захоплення, але справжнє кохання так і не знайшов. Нехай це звучить як кліше, але чи сублімував він свою невикористану пристрасть у музику?  

Ми можемо довго обговорювати цю тему і щось припускати … Однак, на мою думку, це дуже спрощений висновок, що могутній музичний спадок Бетховена - наслідок його нереалізованого кохання. Любовні та екзистенційні кризи часто настають одночасно, а у митця до цього ще додаються умови, в яких він творить. Однак, як сердечні страждання перетворюються на творчу креативність, залишається загадкою. До звичайної компенсації це точно не зводиться. "Далека кохана" також може спричиняти страждання саме тому, що вона знаходиться далеко, але ж не кожен, хто має нещасливе кохання, пише такі величні симфонії.

Можливо, такий девіз, як "Далека кохана" сьогодні видається дивним. Але ми надто потопаємо у політиці та медійному галасі. І тим більше, як на мене, ми повинні охороняти приватну сферу та звертатись до наших первинних любовних потреб та до почуттів, які запалювали нас у юнацтві. Науковці у сфері культури кажуть про "повернення до почуттів" - і було б прекрасно, якби у центр уваги повернулись "тихіші" мистецтва, у тому числі - пісня.

Цикл пісень "До далекої коханої" став відправною точкою для програми цього сезону. Що ще є у програмі фестивалю? 

У своїй "Далекій коханій" Бетховен вперше оформив низку віршів у цикл пісень. Ця форма започаткувала певну школу, і особливо вона вдалась Шуберту, Шуману та Гуґо Вольфу. Ми почуємо "Красуню млинарку" Шуберта, "Італійський пісенник" Вольфа, старі мадригали та нові твори, а також пісні-вальси Брамcа. На початку фестивалю ми презентуємо оркестрову версію "До далекої коханої" Бетховена, а потім звучатимуть вокальні твори періоду романтизму французьких авторів Берліоза та Шоссона. Під час виступів оркестрів на сцені з'являтимуться закохані пари - Орфей та Еврідіка, чи Ромео і Джульєтта, або повія і китайський чиновник-мандарин.

Дослідження свідчать, що голоси співаків з класичною музичною освітою не приваблюють радіослухачів. Як це працює у концертному залі?

Людський голос ніколи не втрачає свого впливу! Живе виконання пісні чи концерт оркестру відрізняються від радіотрансляції. До того ж у дію вступають тисячі інші факторів, як от харизма співака чи виконавиці, та розуміння аудиторією слів. Лунають справжні історії, історії в мініатюрі - і вони не можуть не зачепити серця присутніх.

Якщо подивитися на масштаби фестивалю, виявиться, що цьогоріч подій менше, ніж у минулі роки. Це зумовлено логістикою? Адже Бетховенський концертний зал у Бонні знаходиться на реконструкції, великі оркестрові концерти відбудуться у приміщенні конференц-центру, який має менше місць для глядачів. Чи не є фестиваль завеликим для Бонна? 

З 2014 року міські чиновники та меломани у Бонні виступають за зниження Бетховенським фестивалем обертів. Кажуть, що їм перехоплює подих, усього надто багато. Звучить дещо курйозно, але також і зрозуміло, позаяк місто не дуже велике. Від 2017 року фестиваль триватиме три тижні, але це не свідчить про меншу насиченість програми!

Що неодмінно треба побачити цього року? Ви, мабуть, порадили б усе …

Звичайно! Вокальні виступи неймовірні - починаючи від Маттіаса Ґерне (Matthias Goerne) і до Весселіни Кацарової на завершальному концерті з Бамберзьким симфонічним оркестром. Виступатимуть на сцені й майстер Рональд Браутігам та культовий піаніст Ігор Левіт, не варто пропускати також віолончеліста Міклоша Переньї та скрипальку Ізабеллу Фауст (Isabelle Faust).

Побачимо і роботу різних диригентів, як-от Валерія Гергієва чи Інґо Метцмахера (Ingo Metzmacher), і великі оркестри на кшталт симфонічного оркестру BBC, і менші ансамблі на зразок Les Musiciens du Louvre ("Музики Лувру").

Як завжди, найбільш яскравим буде концерт Campus, де цьогоріч Федеральний молодіжний оркестр Німеччини виступає спільно з молодими музикантами з України. Будуть і струнні квартети, а також концерти, на яких музика Бетховена інтерпретуватиметься на сучасний манер.

Що підкреслюється цього року танцювальними заходами? 

Балетна трупа Ліонської опери приїжджає з "Великою фугою" Бетховена, поставленою трьома видатними хореографками сьогодення - Анною Терезою де Кеерсмакер, Марен Магі та Лусіндою Чайлдс - у трьох частинах. Кожна покаже індивідуальні інтерпретації цього вражаючого твору.

З Нормандії прибудуть шестеро танцюристів та шестеро перкусіоністів, Percussions de Strasbourg з "Плеядами" Яніса Ксенакіса. Місцева CoCoonDance Company втілить тріо Бетховена "Привид".