Протести онлайн

Українці перестають виходити на вулиці з протестами. Так, після останніх виборів до Верховної Ради своє обурення вірогідними фальсифікаціми під ЦВК вийшло висловити значно менше українців, ніж, наприклад, 2004-го року. Тоді мотив у людей був схожий: протест проти фальшування виборів, - і на Майдан вийшли сотні тисяч людей.

Інші акції в останні місяці збирають декілька сотень учасників. Іноді й такими кількостями, коли людей об’єднувала спільна мета, досягався результат. Наприклад, після журналістського протесту проти "мовного закону" Верховна Рада формально зняла законопроект з порядку денного. Щоправда, відомий український блогер і журналіст Вахтанг Кіпіані вважає, що в цілому акцію, яка виникла навколо "мовного закону", не можна назвати успішною. "Ситуація з Законом про мови не закінчилася жодним результатом. Я був на тих мітингах, які мобілізувалися через соцмережі. Там було кілька сотень, скажу по-доброму, "міських божевільних", тобто громадських активістів і блогерів. А решта – штабні, проплачені прапороносці".

Зразковим Кіпіані натомість називає протест проти забудови Андріївського узвозу. У цей день люди зібралися біля офісу компанії СКМ, яка є забудовником, через 4-5 годин після початку акції проти знесення старих будівель. Вони мали при собі арматуру і цеглу. «Весь цей будівельний мотлох вони залишили там. Це була класична ситуація, яка була організована тільки через соцмережі, без участі політиків, без участі організованих структур, але завдяки активності киян. Там були пересічні офісні працівники, студенти, журналісти та інші. Формат будівництва був змінений», - розповідає Вахтанг Кіпіані.

Мізерна частина

Місце зустрічі і розмови таких активістів, як правило, – Facebook, twitter та блоги. Звідти відбувається координація рухів. Там повідомляють місце і час зустрічі. Але не більше. "Інтернет - це усього тільки магістраль передачі даних. Я думаю, що її потужність перебільшується в цьому плані. Наскільки я розумію, з користувачів українського інтернету, тільки 3-4 відсотки взагалі цікавляться політичними новинами", - припустив Віталій Портников у розмові з DW. На його думку, наразі в Україні інтернет не в силі мобілізувати українців на масовий протест. Політичні інтернет-видання, блоги та сторінки політичних діячів чи журналістів в соціальних мережах читають мало.

З цією думкою погоджується і Кіпіані. Він пояснює, що кількість українських користувачів у Facebook - близько двох мільйонів осіб. Для 37 мільйонів виборців, на його думку, це недостатньо, щоб стверджувати, що українці отримують інформацію в інтернеті. Тим більше, що величезна кількість людей використовує соцмережі переважно для спілкування з друзями. Активне ядро, на думку Кіпіані, становить мізерну частину і є заслабким, щоб реально ініціювати якісь зміни.

Політично активний Уанет

Проте, навіть якщо блогерів мало б бути у тисячі разів більше для того, щоб мати реальний вплив, ті, що є зараз, теж виконують важливу суспільну місію, вважає Вахтанг Кіпіані. Люди, які черпають інформацію з інтернету, а не, наприклад, з традиційних аудіовізуальних медіа, газет чи журналів, голосують інакше.

Ця теза підтверджується на прикладі Києва. "Для киян ключовим джерелом новин про події в Україні є інтернет. Тому вони голосують не так, як, наприклад, мешканці Київської області, які перебувають у тому ж електоральному полі, але не володіють можливостями, традиціями і врешті пропозицією отримувати інформацію з інших джерел", - переконаний Кіпіані.

За його даними, вже зараз близько 13 мільйонів українців щоденно читають новини в інтернеті. Натомість "активних" користувачів, тобто тих, що самі створюють політичний контент, помітно менше. Тому, на думку блогера, чим більше буде людей, навіть пасивних спостерігачів продукції, яку виробляють українські блогери і журналісти, які так само присутні в соціальних мережах та блогах, тим більше з’являтиметься людей з особливою позицією, які пояснюватимуть своїм сусідам, знайомим, співпрацівникам на роботі, що насправді все не так, як про це кажуть у прайм-тайм по телевізору. Однак в Україні наразі не виходить навіть набрати "критичної маси" протестувальників. "Якщо по всій країні блогерів 20 тисяч, то у Києві їх 500. Вони й виходять", - зазначає експерт.

Народ збурить лише криза

Про те, що в Україні відбудеться революція за сценарієм «арабської весни», коли через інтернет люди об’єднувалися для реального протесту, українцям мріяти, схоже, зарано. Ініціатива до протесту має йти від політиків, вважає Кіпіані. На його думку, вони мають давати людям певні цілі, давати напрямок руху, вказувати на те, з чим боротися. У такому випадку і суспільство відчує потребу і силу до протесту, а інтернет підсилить цей ефект. «А оскільки політики або слабкі, незорієнтовані або вирішують особисті проблеми, то, відповідно, суспільство теж відчуває відсутність послання», - каже журналіст.

З думкою, що справжнього протесту не може бути без сильної та консолідованої позиції політиків, погоджується і Віталій Портников. "Опозиція не має спільної програми дій. Тому що і у Арсенія Яценюка, і у Віталія Кличка різні політичні мотивації і плани. А Юлія Тимошенко в ув’язненні", - каже експерт. Влада натомість, на його думку, зараз є доволі консолідованою.

Експерт переконаний, що зараз, на відміну від доби Помаранчевої революції, народ на вулиці "вижене" лише карколомна економічна криза, в іншому випадку масові протести відбудуться ще дуже нескоро. "Але я абсолютно переконаний, що Україні такий протест потрібен", - зазначає Портников.