Праві радикали

Через десять років після невдалої спроби Бундесрат удруге зробить подання щодо заборони Націонал-демократичної партії Німеччини (НДПН) до Федерального конституційного суду в Карлсруе. Це рішення верхня палата німецького парламенту прийняла 14 грудня. Бундесрат вимагатиме розпустити цю партію, конфіскувати її власність і заборонити заснування організацій-наступниць.

На даний момент НДПН представлена у двох земельних парламентах Німеччини - Мекленбургу-Передній Померанії та Саксонії. Через прописані у німецькому законодавстві правила державного фінансування партій, НДПН існує великою мірою за рахунок бюджетних коштів. Якщо ж праворадикальну партію заборонять, ця неприйнятна з точки зору етики проблема зникне. Адже у 2011 році НДПН отримала 1,3 мільйони євро державної підтримки, що склало понад 40 відсотків її бюджету. За словами глави уряду Саксонії Станіслава Тилліха, НДПН близька до структур з насильницьким потенціалом і шкодить іміджу Німеччини у світі. Не може бути, "щоб ми це підтримували ще й коштом платників податків", наголосив Тилліх.

Інформаторів "відключили"

Перша спроба добитися заборони НДПН у 2003 році зазнала поразки з формальних причин. Судді мали сумніви в достовірності представлених доказів обвинувачення. Адже їх значна частина надійшла від важливих функціонерів НДПН, які водночас були інформаторами Федерального відомства з охорони конституції. Їхні справжні імена конституційним суддям не назвали, оскільки таємна служба хотіла захистити свої джерела.

Аби підвищити шанси на успіх другої спроби, навесні цього року міністри внутрішніх справ федеральних земель Німеччини домовилися "відключити" (якщо вдатися до жаргону таємної служби) інформаторів з верхівки неонацистської партії. Крім того, вони зібрали чисельні матеріали з джерел у вільному доступі на кшталт сторінок в інтернеті чи виступів перед громадськістю, які мають довести антиконституційність партії. Загалом назбиралося близько тисячі сторінок матеріалів. Вочевидь, Бундесрат оцінює їхній зміст достатньо обтяжливим для того, аби ще раз поборотися за заборону НДПН.

Скептики побоюються реклами для НДПН

Була б воля міністра юстиції Сабіне Лойтгойссер-Шнарренберґер, подання про антиконституційність НДПН не було б. Вільна демократка, так само як і її однопартійці, давно застерігає від ризиків провалу другої спроби заборони. На її думку, це мимохіть покращило б імідж націонал-демократичної партії Німеччини. Мовляв, довести, що ця партія діє "агресивно і активно" проти демократичного укладу, складно. А це ж, згідно з Основним законом ФРН, - головна передумова офіційної заборони партії.

Берлінський політолог Ґеро Нойґебауер поділяє скептичні погляди міністра юстиції. Необхідні докази антидемократичної діяльності НДПН "на словах і на ділі", пояснив він DW. "Йдеться по докази того, що цілі НДПН мають бути досягнуті із застосуванням насильства", - наголошує Нойґебауер, який водночас переконаний у антиконституційному характері праворадикальної партії. За його словами, НДПН пропагує ксенофобію, антисемітизм та шовінізм. "Її відношення до демократії – це фундаментальна опозиційність", - впевнений політолог з Вільного університету Берліна.

Політичний важіль імовірних убивць?

Після викриття рік тому угруповання "Націонал-соціалістичне підпілля" не вщухають дискусії щодо того, що НДПН є політичним важелем терористичної праворадикальної мережі. "Націонал-соціалістичному підпіллю", серед іншого, висунуто обвинувачення у вбивстві десятьох людей з ксенофобських мотивів. Серед обвинувачених у цій справі - і колишній виконуючий обов’язки голови НДПН в Тюрингії, Ральф Вольлебен. У цій же федеральній землі діяла і трійця "Націонал-соціалістичне підпілля": Беате Цшепе, Уве Мундлос та Уве Бьонгардт. Утім, доказів прямого зв’язку між терористичним угрупованням та НДПН, схоже, немає.

Якщо НДПН таки визнають антиконституційною, вона обов'язково подасть позов проти Німеччини у Європейський суд з прав людини в Страсбурзі.А згідно з правовою практикою цього суду, заборона політичної партії завжди є крайнім заходом, ultima ratio. Тож НДПН сподівається, що Європейський суд з прав людини висуне більш суворі критерії для заборони партії, ніж Федеральний конституційний суд Німеччини. Саме тому побоювання скептиків заборони не зовсім безпідставні: якщо Федеральний конституційний суд Німеччини може оголосити НДПН політично мертвою, то Європейський суд з прав людини може вдихнути в праворадикальну партію нове життя.