Перше трирічне оборонне замовлення: що, де і коли

Цього року вперше уряд України затвердив державне оборонне замовлення не на один, а на три роки наперед. За словами заступника міністра економічного розвитку і торгівлі України Юрія Бровченка, цей крок є частиною середньострокового економічного планування. Державне оборонне замовлення на 2017-2019 роки у превалюючій частині передбачає фінансування закупівель озброєння та військової техніки, а також модернізацію існуючих зразків озброєння, відновлення виробничих потужностей українських підприємств оборонно-промислового комплексу та роботи щодо створення нових зразків озброєння. Як запевняють у мінекономіки, трирічне оборонне замовлення зробить прогнозованими видатки державного бюджету та створить умови для рівномірного завантаження підприємств оборонно-промислового комплексу та сталого розвитку їхніх потужностей.

Про формування державного оборонного замовлення щонайменше на три роки ще наприкінці січня під час засідання РНБО говорив і президент Петро Порошенко. Це, за його словами, дасть можливість "втілювати в життя найновітніші розробки українського оборонно-промислового комплексу та українських конструкторів". Попри те, що державне оборонне замовлення на 2017-2019 роки є документом з обмеженим доступом і в інтересах нацбезпеки деталі його змісту не можуть бути оприлюднені, DW з'ясувала, на що можуть піти гроші та чи дійсно перехід на трирічне планування допоможе більш ефективно використовувати держкошти та надати додатковий стимул для розвитку українсько військово-промислового комплексу.

"Розмазування" коштів

Ще у 2015 році секретар української РНБО Олександр Турчинов заявив, що пріоритетами на 2016 рік стануть модернізація та закупівля нових систем протиповітряної оборони, адже захист повітряного простору є дуже серйозною проблемою. Але, попри слова Турчинова, це відповідало дійсності лише частково, розповідає DW директор інформаційно-консалтингової компанії Defense Express Сергій Згурець. Гостра потреба усіх родів військ у озброєннях призвела до того, що кошти довелося "розмазувати", аби вирішити найбільш нагальні потреби на кожному із напрямків. Попри це засобам протиповітряної оборони також вдалося приділити увагу, про що свідчать успішні випробування, які відбулися наприкінці минулого року.

У найближчий рік, каже Згурець, також варто очікувати того, що увага приділятиметься широкому спектру пріоритетів - закупівлі та модернізації бронетехніки, засобів зв'язку та розвідувальних систем, створення високоточних засобів ураження супротивника. Експерт вважає, що однією з ключових задач має стати налагодження серійного виробництва нових зразків військової техніки: "Одна із найбільших проблем - це та, що нові зразки вже є, але вони виготовлені у малій кількості, і серійне виробництво іноді кульгає".

Та, судячи зі слів Порошенка під час згаданого засідання РНБО, щодо закупівлі бронетехніки пріоритет віддаватиметься таки капітально відремонтованим та глибоко модернізованим старим зразкам техніки і зброї. Президент порівняв тоді можливість закупити один новий танк "Оплот", який, за його словами, будується щонайменше 18 місяців, протиставивши цьому опцію закупівлі десяти модернізовних радянських Т-64 чи Т-80, на ремонт яких піде два з половиною місяці. "Нам необхідно, в першу чергу, забезпечити танкові підрозділи у повному обсязі стовідсотковою комплектацією глибоко модернізованими, капітально відремонтованими машинами за надзвичайно короткий термін", - зазначив тоді глава української держави.

Важке засвоєння

За словами колишнього першого заступника міністра оборони України, нині голови експертної ради Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння Леоніда Полякова, Україна зараз здатна виробляти усю необхідну лінійку озброєнь самостійно або у партнерстві з Заходом. І теоретично це уможливить виділення якомога більшої частини грошей на користь вітчизняних виробників.

Та перепоною цьому може стати здатність українських оборонних підприємств успішно засвоїти ці кошти. "Якщо дати в два рази більше грошей, не обов'язково ми отримаємо в два рази більше бронетехніки", - пояснює Згурець, згадуючи про обмежені виробничі потужності українських зброярів. Саме тому, за словами експерта, важливим є ритмічне виділення коштів, адже минулого року значна частина грошей, передбачених державним оборонним замовленням, надійшла лише ближче до кінця року, що не дозволило виконати його у повному обсязі.

Саме тому опитані DW експерти вважають перехід на трирічне планування правильним кроком. Теоретично, каже Поляков, це позитивний крок - він відповідає світовому досвіду і українським потребам. "Це дозволить більш планово проводити весь цикл придбання озброєння: від розробок, до серійного виробництва", - каже експерт. Середньострокове планування, за словами Полякова, знизить також і ризик корупції, адже щорічна зміна планів призводить до того, що розробки скасовуються, а гроші, виділені на них, викидаються фактично вітер - звітувати про їх завершення вже не потрібно.

Непрозорість та балансування

Про непрозорість роботи вітчизняного військово-промислового комплексу говорить і Павло Кухта - заступник голови Стратегічної групи радників з підтримки реформ в Україні, яку очолюють колишній віце-прем'єр Словаччини Іван Міклош та колишній віце-прем'єр Польщі Лєшек Бальцерович. За його словами, ця сфера закрита завісою секретності, тому важко об'єктивно говорити про те, наскільки ефективною є її робота. Але той факт, що програми з закупівель систематично не виконуються, і дійсно викликає сумнів перспектива, наскільки українські виробники здатні ефективно "перетравити" великий об'єм грошей, каже експерт.

Та попри це і Кухта, і військові експерти в один голос запевняють, що в умовах ведення війни витрати України на озброєння знаходяться на гранично низькому рівні. Так, за словами Полякова, він розуміє потребу балансувати в бюджеті не лише військові, але й соціальні витрати, але додає, що за умови більш наполегливої боротьби з корупцією держава могла б знайти необхідні резерви. Кухта також зазначає, що у порівнянні з іншими арміями світу так звані капітальні видатки (видатки на закупівлю нової техніки та переозброєння - Ред.) українського військового бюджету навіть зараз, у 2017 році, є дуже незначними. Але їх збільшення варто проводити лише за умови структурної реорганізації сектора оборонної промисловості, що зробили б його роботу більш відкритою та надали б їй більш ринковий характер. "Якби можна було бути впевненим, що гроші нікуди не випаруються, тоді можна було б сміливо збільшувати видатки", - резюмує Кухта.