Brexit на практиці: як це буде

За свою 60-річну історію Європейський Союз знав лише один напрямок руху - вперед. Кількість країн-членів зросла з шести в 1957 році до сьогоднішніх 28, а їх інтеграція ставала дедалі тіснішою. Після того, як 23 червня більшість громадян Великобританії неочікувано для континенту і мільйонів жителів Сполученого Королівства проголосували на референдумі за вихід з ЄС, організація опинилась у своїй найглибшій кризі. Для обох сторін цей процес "розлучення" ускладнюється в першу чергу тим, що ніхто не знає, що робити.

Великобританія ступає слідом з Гренландією

Формально Великобританія - не перша країна, яка покидає ЄС. У 1982 році за вихід з тодішнього Європейського економічного співтовариства (ЄЕС) проголосували на референдумі 53 відсотки громадян Гренландії, яка входить до складу Данії. Тоді процес виходу зайняв понад три роки, але вплив і значення Гренландії і Великобританії, другої за величиною економіки Європейського Союзу, не порівняти.

До того ж, ЄС сильно змінився за останні два десятиліття. Вийти зі створеного на базі ЄЕС на початку 1990-их Євросоюзу до недавніх пір було взагалі неможливо. Ця норма з'явилася лише у підписаному 2007 року основоположному для ЄС Лісабонському договорі. В 50-й статті написано, що "кожна держава-член може у відповідності зі своїми конституційно-правовими нормами вирішити вийти з ЄС". Переговори можуть тривати до двох років. Продовження цього терміну можливе, але рішення про це може бути прийнято лише одноголосно. Якщо ж за два роки домовитися не встигнуть, Великобританія автоматично перестане бути членом ЄС.

Суперечки довкола формального запуску механізму

Перший конфлікт Лондона і Брюсселя став помітним вже у перші дні після оголошення результатів референдуму. Англійці - як влада, так і опозиція - явно не поспішають запускати процес виходу згідно з 50-ю статтею. Лондон хотів би, щоб цим займався вже новий уряд, який з'явиться, як очікують, після оголошеної на жовтень відставки прем’єр-міністра Девіда Кемерона. Поки неясно, як і коли рішення про вихід з ЄС закріпить британський парламент, оскільки референдум сам по собі - консультативний, він не має юридичної обов’язкової сили.

Деякі оглядачі допускають, що британці поки що просто не знають, як бути далі, і тому тягнуть час. У Брюсселі ж, навпаки, чекають британської заявки на вихід якомога швидше. Але формально у ЄС немає інструментів для тиску на Великобританію.

Так ЄС готується до Brexit

Ані Лондон, ані Брюссель не готувалися до такої послідовності подій - у всякому разі, відкрито. Хоча, як пише берлінська газета Die Welt, за лаштунками в ЄС розмірковували над можливими кроками. За її даними, цим займалася невелика група чиновників юридичної служби ЄС. Тепер їхні напрацювання вивчають, а склад групи буде відчутно розширений. В ЄС фактично створена спеціальна комісія, як куруватиме Brexit. Повідомляють, що її очолив 50-річний бельгійський дипломат Дідьє Сееувс, який був головним радником колишнього президента Європейської Ради Германа ван Ромпея.

Хоч формально Великобританія поки не подала заявку на вихід, вона вже почала втрачати вплив у Європейському Союзі. Після референдуму у відставку подав відповідальний за фінанси британський єврокомісар Джонатан Хілл. Його обов’язки тепер виконує заступник глави Єврокомісії, латвієць Валдіс Домбровскіс. І хоча Великобританія ще призначить замість Хілла нового представника, він вже не матиме колишнього впливу. Ще одним наслідком референдуму стане проведення саміту ЄС без британського прем’єра. Кемерон буде присутнім на зустрічі європейських лідерів у вівторок, 28 червня, але в середу про майбутнє об’єднаної Європи будуть говорити вже без нього.

Мільйони людей, мільярди грошей

Змінювати поспішно потрібно все, що створювалося понад 40 років - з моменту британського вступу у Європейський Союз. І хоча Великобританія не є учасницею ключових інтеграційних проектів ЄС - Шенгенського простору і єврозони - на кону долі людей і гроші, великі гроші.

Основні пункти переговорів стосуватимуться доступу на внутрішній ринок ЄС з його вільним рухом товарів, послуг, капіталу та громадян. Питань поки що більше, ніж відповідей. Що буде з трьома мільйонами громадян країн ЄС (в основному - вихідців з країн Східної Європи), які проживають у Великобританії, і 1,3 мільйона британців на континенті? Чи буде Британія продовжувати сплачувати внески в касу ЄС, а Європа - фінансувати початі або узгоджені проекті? В обох випадках мова йде про мільярди фунтів стерлінгів і євро. Хто буде платити пенсії британським єврочиновникам?

Одне з ключових питань - чи отримає Великобританія доступ до внутрішнього ринку ЄС, як Швейцарія чи Норвегія? Для цього їй доведеться визнати європейське законодавство, позбутися якого хотіли ті, хто проголосував на референдумі за відокремлення від єдиної Європи.

Шотландія напоготові

Тим часом після референдуму на крок ближче до розпаду опинилася і сама Великобританія. У двох її складових частинах - Північній Ірландії і Шотландії - більшість жителів висловилися проти виходу з ЄС. Особливо чути заклики до проведення повторного референдуму про вихід зі Сполученого Королівства у Шотландії, яка прагне таким чином залишитися в ЄС. На першому такому референдумі у 2014 році голоси прихильників і опонентів незалежності Шотландії розділилися 45 на 55 відсотків. Тепер опитування показують, що більше половини шотландців хочуть відділитися.