Вибори в Австрії: вдалий економічний курс не гарантує політичного успіху

Однією з головних тем у коментарях європейських газет залишається результат виборів у Австрії. Так, британська газета Financial Times проводить паралелі з Німеччиною:

Вибори в Австрії пройшли дуже схоже на минулорічні вибори до німецького Бундестагу. Їх результати теж виявилися такими, що примушують обидві найбільші партії ділитися владою у коаліції. Причина поганого результату Народної партії Австрії полягає в дедалі більшому соціальному невдоволенні австрійців. Економічна політика канцлера Шюсселя була успішною, але йому закидають бездіялність у зв“язку з тим, що в країні існують такі великі розбіжності в доходах. Серйозі недоліки є і в освітній політиці, яка не встигає за глобальним розвитком. Водночас конкурент Ґузенбауер зміг вчасно представити нові концепції: більше грошей на школи й менші податки для середньо- та низькооплачуваних працівників, - читаємо в лондонському виданні Financial Times.

Французька газета Ouest-France нагадує про те, що австрійський канцлер Вольфґанґ Шюссель був фаворитом виборів, які тепер програв. Видання пояснює:

Економічні успіхи не гарантують успіху політичного. Команда Шюсселя може гордитися, що в Австрії є одна з найнижчих часток безробіття в Європі, вдається утримувати на низькому рівні інфляцію й заборгованість. Однак, як виявилося, виборцям недостатньо чути розповідь про те, що в країни „все добре“. У них склалося враження, що можновладці взагалі не цікавляться їхніми буденними проблемами. Приміром, важливим фактором для виборців стало те, що Австрія займає перше місце за кількістю іммігрантів зі Східної Європи. Відіграли значну роль і інші проблеми, зокрема нерівний розподіл плодів економічного зростання та недоліки в системі освіти. Тепер менш харизматичний Альфред Ґузенбауер зможе на посаді канцлера показати, чи використає він свій імідж компетентного політика для того, щоб поєднати ефективність з популярністю, - пише французька газета Ouest-France.

Польська Gaseta Wyborcza також розмірковує над тим, як виконуватиме лідер австрійських соціал-демократів свою ймовірну роль як канцлер Австрії. Видання запитує:

Як поводитиметься Ґузенбауер на міжнародній арені? Він простий апаратчик, який походить зі скромної родини. Його знають як друга США та пошановувача президента Буша, який змінив свої симпатії до нього після вторгнення американців до Іраку. Після вступу до Європейського союзу Румунії та Болгарії Ґузенбауер буде намагатися загальмувати нові намагання до розширення ЄС. Приміром, він не бачить місця для Туреччини в ЄС, - пояснює варшавське видання Gaseta Wyborcza.

Паризька газета La Croix коментує висловлювання президента Франції Жака Ширака, в якому він закликав Туреччину визнати геноцид вірменів у Османській імперії:

Перед тим, як піти з політичної арени, Жак Ширак хотів залишити ще одне послання: каяття не ослаблює країну, а навпаки – звеличує її. Це він відчував уже в той момент, коли свого часу висловив жаль з приводу позиції, яку займала французька держава в часи гітлерівської окупації, чого, приміром, не хотів зробити його попередник Франсуа Міттеран. Тому Жак Ширак справді відчуває за собою право, коли звертається із закликом до Туреччини. Можна тільки пошкодувати, що зі своєю промовою французький президент виступив у Єревані і що він самостійно започаткував цю ініціативу. Адже нині у Європейському союзі є бажання, щоб спільнота виступала в зовнішній політиці одностайно. Тому було б краще, аби з таким закликом звернулися до Туреччини всі держави ЄС, - читаємо на сторінках видання La Croix, що виходить у Парижі.

Ще одна французька газета, Le Monde пише про становище міжнародного миротворчого контигенту ЮНІФІЛ у Лівані після остаточного виведення ізраїльських військ:

ЮНІФІЛ починає свою місію з серйозними недоліками. Його мандат є неточним. Водночас у контигенту є й чимало козирів. Цього разу він добре оснащений. П“ять тисяч миротворців – це та кількість, якою можна відлякати. Водночас після конфронтації з Ізраїлем ліванський радикальний рух „Хезболла“, який зазнав послаблення з військової точки зору, посилив свої політичні позиції. У нього зараз не виникне бажання випробовувати рішучість ЮНІФІЛ. Це ж стосується і ізраїльського прем“єра Ехуда Ольмерта. Воєнізований конфлікт послабив і його позиції, передусім постраждав кредит довіри до нього як у моральній, так і в політичній, і навіть у військовій площині. Це все фактори, які мають велике значення для Європи. Адже ядро ЮНІФІЛ складають італійці, французи й іспанці. А отже, у Південному Лівані у першу чергу перевіряється дієвість європейців на міжнародній арені, - припускає французьке видання Le Monde.

Огляд преси підготувала Леся Юрченко