Виборча драма у Європарламенті: хто стане президентом?

Пленарна зала Європарламенту у Страсбурзі часто пустує під час дебатів євродепутатів. Але цього вівторка приміщення буде вщент заповнене, адже важливий кожен голос. Нового президента Європарламенту, мабуть, ще ніколи не обирали у таких напружених умовах. Вперше за останні десятиліття те, хто обійме цю посаду, вирішується не на залаштункових переговорах. Адже дотепер найбільші фракції Європарламенту - консерватори та соціалісти - завжди погоджували спільного кандидата або кандидатку. Водночас, цього вівторка послідовника Мартіна Шульца оберуть на справжніх виборах. Претендентів на його крісло - семеро, по одному від кожної фракції. Результат перегонів цілковито непередбачуваний, вважає дослідник виборів Дору Франтеску з організації Votewatch. У своїх розрахунках він спробував визначити кандидатів, які мають найвищі шанси на перемогу. Votewatch ставить на Антоніо Таяні, кандидата від консерваторів.

Проте невизначеність залишається великою. Адже усі претенденти залежать від голосів інших фракцій. Доведеться утворювати ситуативні коаліції, не виключені інтриги і зради. Джанні Піттелла, кандидат від соціалістів, втім, бачить позитивний фінал. "Це велика річ", - заявив він в коментарі DW напередодні виборів. "Голосування без попередньої домовленості - це добре. Після чотирьох турів переможе той, у кого буде найбільше голосів, навіть якщо це буде лише один або десять. Це - перемога демократії!"

"Зрада" чи майстерна тактика?

Багатьох євродепутатів здивувала відмова соціалістів та консерваторів від широкої неформальної коаліції, яка дотепер забезпечувала безперешкодністю законодавчого процесу та ефективною співпрацею з іншими законодавчими органами. Рада ЄС, яка представляє національні уряди, так само бере участь у законодавчому процесі, як і Європейський парламент. Своєю чергою, право законодавчої ініціативи належить Європейській комісії. Усі три органи влади ЄС часто досягали компромісу за зачиненими дверима. Президент ЄП Мартін Шульц погоджувався із таким станом речей, оскільки це дозволяло прискорити законодавчий процес. Втім, багато дрібних фракцій та окремі євродепутати почувалися обмеженими. Це має змінитися, зазначив Джанні Піттелла в інтерв’ю DW. "Я хочу бути президентом усього Європейського парламенту - президентом усіх фракцій та депутатів", - сказав він.

Його конкурент Антоніо Таяні уособлює собою те, за що критикували широку коаліцію - кулуарність і непрозорість, критикує Пітелла. Кандидат від консерваторів натомість ці закиди у розмові з DW заперечив. "Я хочу бути президентом, який будує мости", - сказав він і запевнив - на відміну від Мартіна Шульца буде не лише відстоювати власну думку, але представляти увесь парламент, зокрема і меншість. 

Німецькі євродепутати на умовах анонімності заявили, що послідовнику Мартіна Шульца, який пішов у німецьку політику, буде нелегко. Адже Шульц привертав більше уваги до Європейського парламенту щонайменше у ФРН. Обидва невідомі італійські кандидати від соціалістів та консерваторів, ймовірно, будуть у цьому не настільки успішними.

Про те, що після соціал-демократа Шульца президентом має стати консерватор, найбільші фракції та ліберали допомилися два з половиною роки тому. Однак нині соціалісти та ліберали більше не хочуть про це і чути. Голова фракції консерваторів, Манфред Вебер, відкрито засудив цю "зраду". Соціалісти виправдовують відмову від угоди тим, що дві інші високі посади у ЄС - президента Єврокомісії та голови Ради ЄС - обіймають консерватори. Тому мають право, щонайменше, на посаду президента Європарламенту, вважає німецький соціал-демократ Удо Бульманн (Udo Bullmann).

Ліберали перехитрили самих себе

На тлі сварок двох великих фракцій Європарламенту шанс для себе побачив кандидат від лібералів Гі Вергофстадт. Він спробував залучити до лав своєї фракції італійський популістський рух "П’ять зірок". Однак євроскептики ніяк не поєднуються з лібералами, тому ідею виборчого блоку з ними довелося поховати. "Я подумав, от дідько", - такою була відповідь Вергофстадта на питання, що він відчув після провалу його дивного плану. Для цього політика нині настали непрості часи. Адже подейкують, що ліберали хочуть посунути амбіційного бельгійця з посади голови фракції. 

"Після цих виборів президента і без широкої коаліції парламент буде більш політичним, критичним і демократичним", - вважає німецький представник Лівих Ґрегор Ґізі (Gregor Gysi), якого нещодавно обрали головою європейських партій лівого спрямування. Ґізі, який кілька днів тому відвідав Європарламент і, так би мовити, подивився на драму зі сторони, констатував при цьому зростання впливу євроскептиків. Консерватори, можливо, у майбутньому будуть дедалі частіше залежними від голосів обох крайніх правих фракцій. А от соціал-демократам згрупувати більшість буде складніше. Їм доведеться більше покладатися на голоси Зелених, Лівих, популістів та комуністів.

Вирішує проста більшість

Відносно низькі шанси на виборах президента у вівторок мають чотири кандидати від націонал-консерваторів, правопопулістів, зелених та лівих. Варто відзначити хіба що британську кандидатку від зелених Джин Ламбер. Вона бере участь у перегонах попри те, що Великобританія залишає ЄС. Таким чином вона хотіла, щоб Зелені символічно виступили проти Brexit. Інші парламентарі вважають це театром абсурду.

Обраним президентом Європарламенту вважається кандидат або кандидатка, які отримають абсолютну більшість голосів. Для перемоги у четвертому турі достатньо простої більшості. Якщо за його результатами у кандидатів буде рівна кількість голосів, згідно з регламентом Європарламенту, перевага віддається найстаршому за віком. При цьому перед кожним новим туром можна висувати нових кандидатів. "Я не хочу нічого виключати. Можливо, будуть іще кандидати задля пошуку консенсусу", - пророкує голова фракції лівих у Європарламенті Ґабі Ціммер (Gaby Zimmer) .