Видобування нафти у заповіднику в Німеччині: безпечно, але…

22 мільйони тонн нафти видобули німецькі енергетичні концерни RWE DEA AG та Wintershall AG на буровій платформі в Північному морі – станом на початок 2009 року. Нафтове родовище «Міттельплате» біля берегів федеральної землі Шлезвіґ-Гольштейн - найбільше в Німеччині, в якому дві третини всіх розвіданих у країні запасів «чорного золота». Складні системи спостереження контролюють процес видобутку. Заходи безпеки настільки жорсткі, що повторення нещасного випадку, як у Мексиканській затоці (там платформа вибухнула і затонула) – виключено.

«У нас тут зовсім інші передумови. «Міттельплате» не плаває на поверхні, платформа міцно закріплена на дні, тому вона не може затонути, – стверджує речник RWE DEA AG Дірк Меше. - Вона сконструйована як компактна, ізольована від води ванна зі сталі й бетону. З цієї ванни навіть у разі аварії нафта не може потрапити у навколишнє середовище».

Ризик залишається

Систему безпеки на буровій платформі «Міттельплате» хвалять і екологи. Видобування нафти там чисте, настільки чисте – наскільки це можливо, каже Крістіан Боссау з німецького представництва природозахисної організації Greenpeace. Щоправда, додає він, повної безпеки ніхто гарантувати не може. «На жаль, треба визнати, що виключити нещасні випадки ніхто не може. Навіть найкраща і найсучасніша техніка від цього не убезпечить, тому певний ризик залишається»,- каже Боссау.

Можливий вилив нафти в Північному морі біля берегів Німеччини мав би особливо негативні наслідки. Там на мілководді розташований величезний заповідник, в якому багато морських птахів та тварин виводять потомство. Припливи та відливи роблять усю екосистему надзвичайно вразливою. «Якщо нафтою буде забруднено велику частину моря, це матиме дуже погані наслідки для тварин і птахів»,- каже Крістіан Боссау. До чого це може призвести, стало очевидно взимку 1998 року. Тоді біля німецького острова Амрум сів на мілину корабель, з якого витекло 100 тонн мастила. В результаті загинули 16 тисяч морських птахів, каже Боссау.

100 тонн – це ніщо в порівнянні з тим, що відбувається біля берегів США у Мексиканській затоці. Там щодня в море потрапляють до 3400 тонн нафти.

Система захисних клапанів

Вимоги німецьких контрольних установ до видобування нафти в Північному морі особливо суворі. Тому оператори платформи «Міттельплате» розробили систему, яка дозволяє утилізувати все на суходолі – від дощової води до води для технічних потреб. Крім того, існують детальні плани на випадок надзвичайних ситуацій, каже речник RWE DEA AG Дірк Меше. «На глибині 90 метрів у нас є так звані підводні клапани безпеки, які закриваються трьома різними способами у разі надзвичайної ситуації». За словами речника, ці клапани закриваються автоматично, але їх можна закрутити або в ручному режимі, або дистанційно. Таким чином, у разі катастрофи є кілька можливостей перекрити нафту.

Коли німецькі енергетичні концерни вирішили видобувати нафту на родовищі «Міттельплате», у суспільстві був чималий спротив. Річ в тому, що бурова платформа стоїть прямо в заповіднику, який оголошено світовою природною спадщиною. Але 21 рік експлуатації без аварій показав, що суворі правила себе виправдали, - каже речник компанії. За його словами, видобування ведеться обережно і без шкоди природі. Щоправда, представник екологічної організації Greenpeace вважає інакше. «Загалом треба сказати, що не варто шукати і видобувати нафту і газ на мілководді у Північному морі. Національний парк має таким і залишатися, тобто бути прихистком для тварин», - каже Крістіан Боссау.

Нових свердловин не буде

Концерн RWE не бачить підстав відмовлятися від прибуткового бізнесу, допоки виробництво відповідає нормам захисту природи. Речник каже, що фірма забезпечує енергетичну безпеку Німеччини, а нафта призначена для внутрішніх потреб, її не транспортують через пів земної кулі.

І все ж таки нових проектів у Північному морі не планується. Про це домовилися керівництво землі Шлезвіг-Гольштейн та компаній-операторів платформи «Міттельплате» - щоб зберегти природний заповідник.

Автор: Хішам Дріуш / Роман Гончаренко

Редактор: Захар Бутирський