Визначити координати: надточний Galileo та Інтернет на кожному кроці

...І добре, що ми вчасно домовилися про це. Спільними зусиллями можна відстояти наші досягнення в космічній науці та техніці. Європа не повинна стати бідною родичкою у Всесвіті!”

„Пафос промови комісара Євросоюзу з питань промисловості Ґюнтера Фергойґена іще раз засвідчив, наскільки нагальною є ця проблема, - каже науковий оглядач Дирк Лоренцен, який теж був присутній на останньому космічному саміті ЄС. - За тридцять років Європа завоювала міцну позицію на ринку цих технологій. Але ситуація загрожує дуже швидко змінитися”:

„Європейські супутники працюють чудово. Європейські ракети-носії серії „Аріан” зарекомендували себе як надзвичайно надійні. У комерційному використанні космосу частка Європи становить цілих 40 відсотків. Здавалося б, усе гаразд. Однак Брюссель недарма б’є на сполох і наполягає на створенні єдиної довгострокової програми та спільному її фінансуванні. Окремим європейським країнам не вистояти в жорсткій конкурентній боротьбі, як це здебільшого вдавалося досі. Амбіції в клубі „великих космічних держав” зростають. Китай уже випередив ЄС у пілотованій космонавтиці. Індійські фахівці обіцяють, що їхні багатоцільові супутники нового покоління будуть найліпшими в світі. Якщо європейці не діятимуть разом, то незабаром у космічному рейтингові нам світитиме лише п’яте місце – після США, Росії, Китаю та Індії.”

Жертвою непродуманої фінансової політики мало не став один із найпрестижніших європейських проектів – Galileo. 1999-го Євросоюз почав створювати власну супутникову навігаційну систему, яка, на відміну від американської GPS та російської ГЛОНАСС, слугуватиме винятково цивільним потребам, забезпечуючи водночас точнішу орієнтацію, ніж розроблена в розпал „холодної війни” техніка. Виведення всіх 30-ох супутників на орбіту планувалося завершити 2008-го. Сьогодні зрозуміло, що за рік їх там буде в найліпшому випадкові чотири, і навіть за оптимістичними прогнозами, Galileo запрацює не раніше 2012-го року. Затримка – і добре, що не кінець проекту – сталася через те, що вісім фірм із різних країн ЄС зволікали з мільярдними інвестиціями. Минулого місяця Єврокомісія нарешті скасувала договір про співпрацю з приватними підприємцями, й тепер увесь фінансовий тягар має лягти на плечі платників податків. „Це дуже великі витрати для бюджету ЄС, але вони необхідні”, - каже експерт наукового журналу „Леонардо” Франк Ґротелюшен:

„Глобальна система визначення координат належить військовим. За необхідності, Пентагон у будь-який момент може зменшити потужність сигналу для цивільних користувачів або взагалі не надавати його. Доки за командними пультами таких навігаційних систем стоятимуть генерали – чи то американські, чи то російські, чи то китайські, ми не матимемо жодних гарантій. Galileo зробить європейців у цьому сенсі незалежними. Окрім політичних, є й технічні переваги – кількість супутників. Їх буде на три більше, ніж у GPS. Особливо у містах високі будинки часто перешкоджають прийому. Завдяки додатковим сигналам, навігатори працюватимуть надійніше. Galileo дозволятиме визначати місце вашого перебування з точністю до п’ятьох метрів. Для GPS сьогодні – це плюс-мінус 15 метрів. Американці, звичайно, теж удосконалюють свою систему. Її нова версія має з’явитися практично одночасно з Galileo - 2012-го року.”

2001-го міністерство оборони США в офіційному листі на адресу Євросоюзу поскаржилося, що Galileo дублює розроблену Пентагоном GPS, яка надає свої сигнали безкоштовно, й становитиме їй конкуренцію. Суперечки тривали майже три роки, доки сторони домовилися зробити обидві системи супутникової навігації сумісними. Франк Ґротелюшен:

„З одного боку, це недолік, бо теоретично американські військові зможуть частково „глушити” сигнали Galileo. З другого, пересічні громадяни від цього сумісництва тільки виграють. Супутникова навігація стає дедалі важливішою інфраструктурою в нашому житті. Це й моніторинг транспортних потоків, і підвищення безпеки руху, й, зрештою, зручний прилад у власному авті, який підказує дорогу. Поки що, однак, він нерідко помиляється, але коли в майбутньому навігатори сприйматимуть сигнали як від Galileo, так і від GPS, тобто від півсотні супутників, то вірогідність помилки буде мінімальна. Для навігації суден, літаків, для здійснення геологорозвідувальних або геодезичних робіт тощо Galileo надаватиме ще точніші дані, причому на окремих частотах, до яких США не матимуть безпосереднього доступу. Професійні користувачі за цю інформацію будуть платити. Отже в перспективі витрачені мільярди частково повернуться до скарбниці ЄС. Очікується, що завдяки Galileo створиться й 150 тисяч нових робочих місць. Хоч би як важко було сьогодні узгоджувати організаційні та фінансові аспекти цього високотехнологічного проекту, Євросоюз не має права відмовлятися від нього.”

„Гарячі” міста

Експерти припускають, що не мине й десятьох років, як компактні кишенькові навігатори набудуть такого ж поширення, як мобільні телефони. Загроза заблукати в лісі чи в незнайомому районі відпаде раз і назавжди. Утім, у деяких європейських містах карти стануть непотрібні туристам набагато раніше. Так звані, „гарячі точки”, тобто місця, де можливий бездротовий доступ до інтернету, давно є чимось само собою зрозумілим для великих готелів та аеропортів, багатьох залізничних вокзалів, кафе, бібліотек... У центрах столиць уже з’являються цілі квартали, охоплені WLAN мережами. Першим містом у Німеччині, де ноутбук можна використовувати скрізь, і головне як електронного гіда, став не Берлін чи Мюнхен, а мальовничий Гайдельберґ, який щороку приймає сотні тисяч гостей з цілого світу. Такими самими міркуваннями керується й мерія Люксембурга. Тетяна Карпенко розповідає:

„Уявіть, що ви прогулюєтеся парком і, втомившися, сідаєте на лавочку відпочити. Щоб не марнувати часу, вмикаєте свій ноутбук або мобільний телефон та без проблем під’єднуєтеся до інтернету. Не підводячися з місця, ви дізнаєтеся, де найближчий сувенірний магазин, цікава історична пам’ятка, де ввечері можна переглянути новий фільм чи послухати концерт улюбленого виконавця. Причому всю цю інформацію ви отримуєте безкоштовно. Саме так уявляє собі Люксембург у недалекому майбутньому бургомістр міста Пауль Хелмінгер:

„Це ознака мобільного суспільства. Сидите ви на терасі, в таксі чи в автобусі або ж просто йдете містом, ця технологія дозволяє вам завжди бути в курсі всіх подій.“

До кінця червня в історичному центрі Люксембурга встановлять антени та налагодять бездротовий вихід в інтернет, а потім поступово поширюватимуть Wi-Fi мережу на інші райони міста. Завершити проект, що має назву „Хот сіті”, планують у грудні 2008 року. Тоді кожен охочий зможе скористатися й електронним гідом, який допоможе знайти потрібну вулицю. Нововведення повинне зробити Люксембург привабливішим для туристів. Мандрівникам ідея в принципі подобається, але вони мають і певні застереження:

„Я думаю, загалом це добре. Проте вважаю, що це більше стосується людей, яким по кишені ноутбуки. Якщо в тебе його немає – ти не зможеш скористатися цими високими технологіями в інтернет-сфері.”

„Особисто я не дуже часто користуюсь інтернетом. Це, звичайно, добре, що планують зробити бездротовий доступ до нього скрізь. Але мене це не цікавить.”

Водночас, за словами бургомістра Люксембурга, метою нового проекту є не лише залучення туристів, а й поліпшення комфорту мешканців, які так само зможуть користуватися безкоштовними інтерент-послугами. Мерія зацікавлена в тому, щоб заохотити людей мешкати в столиці, оскільки через високі ціни на житло, нині багато хто віддає перевагу передмістям. Для люксембуржців, які не дуже обізнані з новітніми інтернет-технологіями, від 2001-го регулярно організовують лікнеп із користування глобальним павутинням. Щоб не було розшарування на тих, хто володіє інтернет-абеткою, й решти. Лише за таких умов, каже бургомістр Люксембурга, можна побудувати місто майбутнього. ”