Воскресіння Герліца

"Старий центр міста виглядав жахливо: чорна патина, зруйновані будинки, більшість з яких були порожніми", - ділиться своїми спогадами Йорґ Шенер. Містечко Герліц, розташоване недалеко від польського та чеського кордонів, в часи НДР мало чи не найгіршу репутацію в країні. Сьогодні це важко уявити: на фасадах затишних кафе на ринковій площі виблискують золотом барвисті орнаменти, а саме місто чимось нагадує старі мальовничі італійські селища.

Після масштабної пожежі, яка зруйнувала місто у V столітті, його історичну частину дійсно відновлювали, керуючись взірцями італійської архітектури. Зараз Герліц може похизуватись унікальним будівлями у готичному, ренесансному та бароковому стилях з чудовими залами часів розквіту місцевого купецтва. Зі старою частиною міста межують райони періоду грюндерства та модерну, які збереглися після Другої світової та комуністичного періоду, що теж не був для Східної Німеччини подарунком.

Збереження обличчя міста - це справжнє щастя, стверджує фотограф Йорґ Шенер, який спеціалізується на архітектурі. Саме він задокументував відбудову церкви Фрауенкірхе у Дрездені та презентував фотографії унікальної колекції коштовностей відомого дрезденського музею "Зелене склепіння" на міжнародному ярмарку Expo у Шанхаї. У Герліці він вперше побував 40 років тому, і відтоді його не залишала думка про красу, яка ховається за старими фасадами міста.

Фотографуй усе, що може зникнути

Нова виставка Шенера під назвою "Воскресіння пам'ятника" (Auferstehung eines Denkmals) відкрилася у приміщенні закинутої фабрики. Великі кольорові та чорно-білі фото розміром два на три метри звисають зі стелі просторої зали, демонструючи місто до та після реконструкції. Напівзруйновані фасади, розбиті вікна, крихітні кімнати з пічками для дров чи вугілля: ці документальні кадри різко дисонують з сучасним виглядом будівель. Темний вхід-провалля до будинку з побитими шибками - на сучасному фото ошатний і яскраво-червоно-жовтий. У деяких випадках на кольорових знімках фотограф наче грається з відтінками: мовляв, "трохи хочеться пом'якшити яскравість нових барв".

Чорно-білі фото зроблені у ранніх 1980-их роках. Тоді охоронець історичних пам'яток порадив Шенеру, тоді ще студентові, задокументувати місто, "перш ніж все зникне". У той час мало хто розумів, що та для чого фотографує молодий чоловік. "Мешканці Герліца хоч і люблять своє місто, проте, звісно, ті, які жили в старих будинках без опалення та теплої води, мріяли про нові сучасні помешкання", - розповідає Шенер. Фотограф не хотів показувати кадри занедбаного старого міста, він пояснює, що натомість прагнув відкрити глядачу справжню його субстанцію.

Розумні стратегії проти знесення

Свого часу захист історичних будівель в Герліці, як і в інших містах Східної Німеччини, не був пріоритетом. Проблеми соціального житла вирішували за допомогою більш сучасних житлових будинків. Проте, на відміну від багатьох інших східнонімецьких міст, у Герліці практично не було масового знесення будинків - лише кілька винятків з міркувань безпеки. Це заслуга, передусім, місцевих чиновників, які не дозволили цьому трапитись.

Луц Пенске у той час працював над збереженням історичних пам'яток Герліца. Заручившись підтримкою кількох колег, він зібрав понад 21 тисячу підписів та направив їх до Берліна. Він був впевнений: місто необхідно внести у список Світової спадщини ЮНЕСКО. Цього, утім, так і не сталося, але принаймні історичний центр Герліца залишився недоторканим. Пенске подбав також, щоб наявні обмежені кошти інвестували у реставрацію кутових будинків. "Ми думали, якщо збережемо кутовий будинок, то зможемо зберегти весь квартал", - пояснює він.

Така стратегія спрацювала. Наприкінці 1980-их, коли дедалі більше будинків приватизовували, численні мешканці Герліца з власної ініціативи почали відновлювати свої занедбані помешкання. Мітчінг, який зараз займається охороною історичних пам'яток Герліца, був одним із таких жителів. Він відновив зруйнований дах свого 400-річного будинку, використовуючи черепицю іншого старого будинку. "Я навіть можу назвати вам точну кількість черепиць на цьому даху, адже все робив власними руками", - говорить він з гордістю.

Старі будинки популярні серед пенсіонерів

Зараз історичному центру міста знову майже повністю повернули колишній розкішний вигляд - почасти завдяки допомозі одного анонімного мецената. "Ми не знаємо, хто це, але він чи вона точно люблять своє місто. Адже щороку ми отримуємо півмільйона євро, які мають бути витрачені виключно на реставраційні роботи", - розповідає Мітчінг під час екскурсії містом. Зараз старе місто стало дуже популярним житловим районом.

Дедалі більше пенсіонерів із Західної Німеччини переїжджають в Герліц. Фантастична архітектура, невеликі відстані між пам'ятками та доволі скромна орендна плата стали причиною того, що місто прозвали "Пенсіополісом". Проте молодь теж приїздить, і не лише щоб навчатися тут у вищій школі.

Це справжнє диво, що Герліц почав так добре виглядати лише за 25 років після возз'єднання Німеччини, не приховуючи захоплення, говорить фотограф Йорґ Шенер. Мільйони євро, які були виділені для відбудови Східної Німеччини, у Герліці використали правильно. Виставка "Воскресіння пам'ятника" показує ці справді вражаючі зміни.