Від дзвінка до дзвінка: сорок п'ять хвилин можуть піти в минуле

Іноді він як скажений будильник, іноді як глибокий гонг. Але незалежно від звуку, яким лунає шкільний дзвоник, він є незаперечним володарем часу. В гімназії у Тройсдорфі біля Бонна шкільний дзвоник вже не задає навчальний ритм. Тим більше, тут вже не діє 45-хвилинний такт, усталений в Німеччині. "В нас вчителі закінчують заняття через 60 хвилин",- каже директор гімназії Цум Альтенфорст Ґерхард Фішер. "Вчитись без поспіху" - таким є гасло школи, і, на думку педагогів, різкий дзвінок до нього не пасує.

Те, що уроки тривали 45 хвилин, почало все більше вганяти вчителів та учнів у стрес, отож вже чотири роки годинники у тройсдорфській гімназії тікають по-іншому. "Відтоді як урок триває годину, перерви стали довшими та з'явилися заняття також після обіду, школярі та вчителі почуваються краще",- підкреслює Фішер.

"Пізанський шок" змушує до переосмислення

У Німеччині дедалі більше шкіл переставляють свої годинники. Вони повертаються до тієї структури занять, яку сто років тому свідомо змінив пруський міністр культури Август фон Тротт цу Зольц. У відповідь на скарги багатьох вчителів щодо слабкої концентрації їхніх учнів після обідньої перерви Прусія 2 жовтня 1911 року відмовилась від уроків після обіду.

Кількість шкільних уроків, однак, мала залишитись тією самою, отож тривалість кожного урока просто зменшили на 15 хвилин. Протягом багатьох десятиліть ані педагоги, ані учні чи їхні батьки не ставили під сумнів цей суто німецький підхід - школу короткого дня. Але погані результати, які продемонструвала Німеччина в міжнародних освітніх дослідженнях, спонукали її до переосмислення.

"Нам потрібна нова форма навчання ",- вимагає Людер Рушмайєр. Директор загальноосвітньої школи під Кельном два роки тому почав організовувати заняття по-новому. Тепер шкільний урок триває 90 хвилин. Таким чином залишається більше часу на групову роботу, експерименти або презентації учнів, пояснює Рушмайєр. Інші школи обирають собі інші власні такти, як-от гімназія у Коршенбройху біля Нойсса, де одне заняття - завдовжки 67,5 хвилин.

"Оптимальне для мозку" навчання

Але на скільки б довше не тривав урок – на 15 хвилин, 22,5 хвилини чи на 45 хвилин – це все одно краще за такт у три чверті, наголошують директори шкіл. Задля цього вони готові запроваджувати післяобідні заняття та вносити кардинальні зміни у розклади. В результаті другорядні фахи не вписуються у розклад навіть один раз на тиждень. Тому вирішили, що за рахунок того, що в одному півріччі вони стоять в розкладі частіше, у наступному їх пропускають.

"Знання, які здобувались інтенсивно, пізніше краще згадуються, аніж ті, що вчились маленькими порціями раз на тиждень",- підкреслює директор гімназії Фішер та вказує на результати досліджень мозку. Зокрема, нейробіолог з Ґеттінґена Джеральд Гютер постійно наголошує, як важливо відводити на навчання більше часу. Тому що "діти йдуть назустріч світу з неймовірним захопленням власними відкриттями та творчістю". "Для цього ми повинні дати їм простір і час." Гютер вводить поняття "оптимальне для мозку навчання". Під цим він розуміє таку передачу знань, в якій дитина побачить для себе сенс, в якій може знайти спільне зі своїм практичним життям.

Менше уроків, легші ранці

У 15-річної Зіри Штойєр склалося враження, що таке навчання тепер можливе в її школі. Заняття стали цікавішими та приносять більше задоволення, каже учениця. "Мені навчання дається зараз легше." Ще одна перевага: тепер їй не потрібно тягати в своєму портфелі так багато книжок і зошитів, як раніше.

Макс Манч із тройсдорфської гімназії також не сумує за 45-хвилинним уроком. Вчителі та учні стали більш розслабленими, зазначає 15-річний школяр. Але, на відміну від вчителів, він би з задоволенням слухав у школі дзвоник на перерву. "Це просто дратує, коли окремі вчителі і після цілої години не припиняють говорити."

Автори: Сабіна Дамашке, Захар Бутирський
Редактор: Дмитро Каневський