Вільне кохання та жінки: 50 років сексуальній революції
21 серпня 2018 р.
У післявоєнні часи "сексуальна мораль" у Західній Німеччині перетворилась на перелік табу та зловісних обмежень. Мастурбація, як було прийнято тоді вважати, призводила до дегенеративного захворювання, ерекція вважалась якимось аномальним набряком, а жіночий оргазм - шкідливим для здоров’я.
Сексуальність була темою, яку в суспільстві обговорювати було не прийнято. Вона була чимось, чого варто соромитись, від чого потрібно оберігати дітей та підлітків. Принаймні, саме так згадує про цей період журналістка та письменниця Ульріке Гайдер (Ulrike Heider).
Жінка брала участь у студентських протестах, що охопили Німеччину та низку інших країн Європи у 1968 році. В інтерв’ю DW Гайдер розповіла, що завжди із теплотою згадує студента із Соціалістичного союзу німецьких студентів. Саме він дав їй її першу "повну сексуальну освіту".
"Моя мати назвала мене повією"
Соціальний та сексуальний консерватизм 1950х - це зовсім не випадковість. Чітке розділення гендерних ролей та романтизоване сімейне життя були спробою повернутись назад, у період стабільності, знищений Другою світовою війною. І намагання плисти проти течії не сприймалось традиційним суспільством.
"Моя мати сподівалась, що найпізніше до своїх тридцяти років я вийду заміж за заможного юриста чи адвоката, матиму дітей та збудую будинок, - згадує Гайдер. - Коли вона дізналась, що у віці 21 року я мала секс зі своїм бойфрендом, вона назвала мене повією".
Разом з появою протизаплідних пігулок, що 19 серпня 1960 були представлені в Сполучених Штатах, а роком пізніше дістались і до Німеччини, відбулось певне послаблення суворих моральних стандартів. Ці зміни зробили можливою появу 1968 року руху, метою якою було встановлення ширших сексуальних свобод. Якісніша та легкодоступна контрацепція дала людям можливість мати секс, не хвилюючись про наслідки. Жінки почали більше контролювати власне тіло, а отже, вони отримали змогу сконцентруватись на навчанні замість того, щоб народжувати дітей.
Позбуваючись нестерпних пут
З середини 1960-х тема сексуальності стала широко висвітлюватись також засобами масової інформації. Оголене жіноче тіло використовувалось скрізь, як ніколи до цього - у рекламних кампаніях, друкованій пресі та, звісно, у порнографії. Сексуальні реформатори у Німеччині, такі як Освальт Колле (Oswalt Kolle), почали використовувати фільм для сексуального виховання.
Але юні реформатори у школах та університетах пішли навіть далі. Гайдер пояснює, що їхньою ціллю було поєднати соціальну революцію, яка тоді уже почалась у Німеччині, із культурною та сексуальною революцією.
"Їхня утопія - це рівноправне суспільство, в якому кохання та сексуальність не залежали від моральних кайданів церкви або держави, - пояснює авторка. - Традиційні шлюб та родина повинні були поступитись місцем новим, більш особистим стосункам, вираженню кохання та сексуальним контактам".
Нові виклики для жінок
Альтернативою загальноприйнятій моделі сімейного життя стало співжиття неодружених людей під одним дахом. Це давало людям можливість вільно експериментувати у сексуальному житті з різними партнерами. Окрім того, проводились семінари, навчальні групи, де люди могли обговорити сексуальні практики та інтимні проблеми. "А якщо жінка випадково вагітніла, вона могла одразу ж зробити аборт та не відчувати докорів сумління", - каже Гайдер. Табу на секс було знято. Секс став слугувати насамперед для фізичного задоволення, а не для розмноження.
Авторка-феміністка Маргарете Штоковскі (Margarete Stokowski) у своїй книзі 2016-го року "Інтимно вільна" (Untenrum frei) пише: "Це було покоління людей, що прагнуло показати власну відмінність від тих, хто був частиною найбільшого злочину в історії людства". Вона мала на увазі нацистську еру у Німеччині, яка затьмарила попереднє покоління. За її словами, фрази на зразок "Займайтеся коханням, а не війною" ставали посилом, що секс вивільнює та допомагає протистояти злу.
Однак, для жінок разом із сексуальною свободою з’явився і новий тиск. Нові правила вимагали від жінки бути доступною, в іншому разі її вважали сексуально скутою та ханжею. На різних засіданнях та зборах жінки і досі залишались далеко не на перших ролях, їхня функція полягала скоріше в тому, щоб занотовувати, а не говорити самим. Тож, попри сексуальну революцію, гендерні ролі в суспільстві залишались незмінними.
Ця ситуація змінилась лише із "другою хвилею" фемінізму, поштовх якій в Німеччині дала Зіґрід Рюґер (Sigrid Rüger), яка у 1968 році кинула помідор у голову Соціалістичного союзу німецьких студентів. Це сталось після того, як на засіданні організації відмовились від обговорення вимог, висунутих жінками.
50 років потому
А якою є ситуація зараз, через 50 років після сексуальної революції? Чи можна нарешті говорити про сексуальне самовизначення? Відповідь на це питання дещо розчаровує.
Сексуальні картинки з оголеним тілом зараз повсюду - у фільмах, рекламі, журналах та у поп-культурі, порнографія вільно доступна в інтернеті, а книжки на зразок "П’ятдесят віддінків сірого" з БДСМ-фантазіями стають мейнстримом. І якщо для декого ця книжка є зразком жіночої емансипації, то для інших вона є прикладом поширеного стереотипу - сором'язлива та недосвідчена дівчина пізнає світ завдяки заможному чоловікові із багатим сексуальним досвідом.
Але чи є повсюдна оголена краса проявом сексуальної свободи? Чи це, скоріше, є успішним комерційним використанням сексуальності? На думку Гайдер, справжніми бенефіціарами тут є ті люди, які отримують з цього прибуток. А як зауважує Штоковскі, навіть сьогодні, через півстоліття після сексуальної революції, образ сексуально активної жінки і досі поєднаний із соромом. Утім, завдяки сексуальним революціонерам 68-го року тема сексуальної свободи взагалі з'явилась на порядку денному та відкрито обговорюється у суспільстві.