Криза українського книговидавництва

14 жовтня у Німеччині відкривається Франкфуртський книжковий ярмарок - найголовніша подія книжкової індустрії у світі. Очікується, що цьогорічний ярмарок буде наймасштабнішим за останні 15 років. DW поспілкувалася з Олександром Красовицьким, генеральним директором одного з найбільших українських видавництв "Фоліо", про ситуацію із видавництвом книжок в Україні та місце України на світовому ринку книжкового видавництва.

DW: Представники "Фоліо" приїздять на Франкфуртський ярмарок вже багато років поспіль. Чим важлива для Вас участь у цьому форумі?

Олександр Красовицький: Передусім потрібно розуміти, що Франкфурт - це ярмарок прав, а не ярмарок книжок. Видавці приїжджають до Франкфурта, щоб зустрітися один з одним та купити чи продати права на видавництво книжок іншими мовами. І тільки деякі німецькі видавництва продають там книжки своїм же німецьким покупцям. Фактично Україна не є частиною міжнародної спільноти видавців, бо дуже мало книжок українських авторів продаються для перекладу іншими мовами. І дуже мало іноземних книжок перекладаються українською. Скажімо, це приблизно в десять разів менше, ніж польською, у чотири чи п’ять разів менше, ніж чеською і не більше, ніж перекладається естонською.

Яка українська література може розраховувати на попит за кордоном?

Україна традиційно була відсутня на світовій книжковій мапі. Закордонні видавництва цікавить передусім якісна художня література, якої у нас просто дуже мало. Мова йде виключно про сучасну літературу. Але оскільки зараз про Україну багато говорять у новинах за кордоном, інтерес до наших книжок має бути вищим. Зокрема інтерес до книжок про війну на Сході країни.

Що представить на ярмарку видавництво "Фоліо"?

Євген Положій - "Іловайськ", Катерина Сергацкова та Артем Чапай - "Війна на три букви", Максим Бутченко - "Художники війни".

Чи можна вже говорити про авторів чи жанри літератури, яка буде актуальна на українському ринку наступного року, і в чому, зокрема, зацікавлене "Фоліо"?

Про це зараз важко говорити. Ми поїдемо говорити про те, що могло би бути цікаво читачеві протягом наступного року. Про купівлю чи продаж прав будуть вже домовлятися після Франкфурта. Оскільки у нас гостра ситуація з Росією, то напевне буде зацікавленість у книжках, які описують ситуацію в сучасній Росії. Інші світові тенденції прийдуть в Україну самі по собі. З кожним роком у нас зростає частка скандинавської літератури, це в основному детективи. Це світова тенденція, що існує вже років десять. Скандинави демонструють просто суперрівень масової літератури. Завжди модна Франція, сучасний роман. Масова американська література за кількістю перекладів завжди перевищує будь-яку іншу. Це тенденція, яка існує у всіх країнах вже багато років.
Тобто в Україні немає якоїсь специфіки?

Немає і це дуже добре. Чим менше специфіки, тим вищий рівень розвитку ринку.

Можна говорити про сучасні тенденції в темах та жанрах в сучасній українській індустрії книговидання?

Зміни незначні. Безумовною зміною є зацікавленість наших читачів в історії, історичній художній літературі. Але у нас дуже повільний книжковий ринок, тому наявності попиту не завжди відповідає якісна пропозиція. Зараз видавці відчули попит, починають шукати авторів, потім - спеціалізованих редакторів, - зазвичай на реакцію ринку потрібно два роки. Інша тенденція існує ще з 1999 року - це збільшення накладів та зацікавленості читачів у українських сучасних авторах. Щороку частка сучасної української літератури в загальному обсягу продажів художньої літератури зростає. Ця динаміка очевидно зберігатиметься і в майбутньому. Але тут є проблема з піратством. Книжка, яка щойно вийшла, одразу з'являється у відсканованому вигляді на піратських сайтах, тому авторам важко заробити хоч якісь суттєві гроші. Поки держава не вживатиме серйозних заходів із боротьби з українським піратством, сучасна українська література залишатиметься без грошей.

Якщо говорити про економічну ситуацію в країні та війну на Сході - яким чином це впливає на ринок книговидавництва?

У піраміді Маслоу книжки знаходяться на самому верху. Тобто книжковий ринок чуттєвий до будь-яких зовнішніх змін - це світова тенденція. Через те, що відбувається в країні та фінансову кризу, у 2014 році кількість екземплярів, що видаються, впала на 20 відсотків, у 2015 році (увага!) впала ще на 55 відсотків. Таке падіння призвело до того, що значна частина моїх колег не видає нові книжки, а працює тільки розпродаючи свої склади. І в деяких випадках це дозволяє утримувати видавництво. Особливості теперішньої кризи в України стало ще і те, що книжкові магазини перестали нормально розраховуватись із постачальниками, бо їм не вистачає коштів на оренду та зарплату. Це призвело до системної кризи: не платять магазини - не вистачає грошей у видавництв - видавництва перестають давати магазинам книжки на реалізацію, бо не отримали коштів ще за минулі. А читач приходить в магазин і бачить, що там немає новинок, тоді він перестає приходити в цей магазин.

Як видавництва виживають за таких умов?

Це бізнес. І ті, хто вижив на українському ринку, звикли до такого хиткого стану. Я вважаю, для "Фоліо" це був вдалий рік. Ми теж втратили обсяги, але суттєво наростили свою частку на українському ринку. Оскільки ми видавництво, яке видає велику кількість сучасних українських авторів, без яких не може існувати магазин, то наші книжки більше представлені по країні, читач їх бачить, і з нами обачніше розраховуються.

Кого би Ви назвали авторами, без яких не може існувати книжкова крамниця?

Серед авторів "Фоліо" це, безумовно, Андрій Курков та Юрій Винничук, це Сергій Жадан, Лада Лузіна та Ірен Раздобудько, Євген Положій, Андрій Кокотюха, - без їхніх книжок книжкова крамниця виглядала би дивно. З російськомовних авторів це Гарік Корогодський і є ще автори нехудожньої літератури. Це українська сучасна, а є ще українська перекладна література. З книжок "Фоліо" бестселери перекладної літератури - це книжки Умберто Еко, які дуже гарно продаються, і зараз роман Маркеса "Сто років самотності" перекладений українською мовою. Так само й інші великі видавництва мають портфелі літератури, без якої не може існувати книжкова торгівля. Із такими видавництвами книжкові крамниці змушені рахуватися.