Голова місії ООН про боротьбу з вірусом Ебола

Поширення смертельно небезпечної лихоманки Ебола набуває дедалі загрозливіших масштабів. Про перші смертельні випадки повідомляють уже за межами Африканського континенту - зокрема, в Євросоюзі та США. DW розпитала голову місії Організації об'єднаних націй (ООН) з екстреного реагування на вірус Ентоні Бенбері, якими він бачить шляхи подолання цього лиха.

DW: Пане Бенбері, після того, як Ви на власні очі побачили стан справ у таких країнах, як Гвінея, Ліберія та Сьєрра-Леоне, чи вважаєте Ви, що очолювана Вами місія ООН досягне поставлених цілей? Чи слід очікувати, що протягом 60 днів щонайменше 70 процентів інфікованих одержать необхідну медичну допомогу?

Ентоні Бербері: Власне, у тому, аби забезпечити допомогою хоча б 70 відсотків інфікованих протягом найближчих 60 днів, і полягає ключ до подолання цього лиха. Наразі ми порівнюємо обсяг того, що необхідне для досягнення такої мети, з обсягом ресурсів, який ми очікуємо отримати. Причому не лише від самої місії ООН, а й від наших партнерів, які ведуть боротьбу з епідемією. Лише тоді буде видно, що нам іще потрібно, аби заповнити усі прогалини.

А проте, чи маєте Ви сумнів, що поставлених цілей все ж таки вдасться досягнути, побувавши у згаданих країнах?

Найбільше мене приголомшив жалюгідний стан у тих країнах, де лютує епідемія. Просто жах. Епідемія становить велику загрозу як для людей, так і для економіки цих країн. Міжнародна спільнота, у тому числі й наша місія, мусять знайти шлях до подолання цієї кризи, аби не допустити, щоб хвороба й надалі позбавляла життя людей у цьому регіоні.

Чи одержуєте Ви на даний момент усе необхідне?

Саме зараз до нас починають надходити необхідні ресурси. Зрештою, увесь світ зацікавлений у якомога швидшій реакції на такий виклик. Сьогодні ми спостерігаємо дещо швидшу мобілізацію. Тим не менш, робиться й досі замало. Потрібно, аби більше країн надсилали як персонал, так і необхідне обладнання, скажімо, мобільні шпиталі для стаціонарного лікування та лабораторії для аналізів. Нам потрібно більше персоналу, гелікоптерів та грошей для організацій, що надають допомогу інфікованим. Усе це потрібно негайно.

Зростає кількість інфікованих за межами Африки. Нещодавно випадок зараження зареєстовано у США, де інфікованою виявилася медсестра.Чи зможе це спонукати країни Заходу збільшити свій внесок у боротьбу з вірусом Ебола?

Я гадаю, світ уже збагнув, що спричинена вірусом Ебола криза у Західній Африці становить серйозну загрозу не лише для людей у цьому регіоні, але і за його межами. Найкращий спосіб захистити усі країни, а водночас і весь світ від смертельного вірусу - це зупинити епідемію саме там, де вона спалахнула.

Працівники медичних закладів у Ліберії погрожують страйком. Які це мало б наслідки для боротьби з вірусом Ебола?

Певна річ, що страйк мав би руйнівні наслідки для наших зусиль у боротьбі з вірусом Ебола. На всьому світі зараз лежить відповідальність, бо це, зрештою, у його власних інтересах, забезпечити міжнародним співробітникам, які задіяні у медичній галузі і зараз на передовій у боротьбі з вірусом, гідну оплату своєї праці. Це - найменше, що ми можемо зробити. Так само, як і пересвідчитися, що вони забезпечені усим необхідним обладнанням, аби мати змогу захистити себе під час роботи. Тож місія ООН з екстреного реагування на вірус Ебола співпрацює у цьому плані з такими партнерами, як Світовий банк, уряди різних країн та Програмою розвитку ООН (ПРООН).