Coming-out у спорті
6 травня 2013 р.
"Я чорний, і я гомосексуал", - такі слова Джейсона Коллінза, американського професійного баскетболіста цитує інтернет-сторінка американського журналу Sports Illustrated. Це перший американський спортсмен з професійного баскетболу, котрий розкрив свою нетрадиційну сексуальну орієнтацію, будучи у ще у спорті. Чимало спортсменів вже привітали відвертість 34-річного чоловіка. Так, баскетбольна зірка Кобі Браянт сказав: "Я пишаюся Джейсоном Коллінзом".
У США гомосексуальність у професійному спорті - тема, що викликає запеклі дебати. Дехто з американських спортсменів вже висловили в Твіттері менше розуміння стосовно інциденту. "Я особисто не почувався б затишно разом з гомосексуалом в одній кабіні для перевдягання", - написав колишній баскетболіст Ларрі Джонсон.
У США упродовж останніх років чимало спортсменів вже заявили про свою гомосексуальність, утім, усі вони зробили це вже після завершення їхньої спортивної кар'єри. Очевидно, занадто великий страх наразитися на знущання та насмішки товаришів по команді чи фанатів. Таке зізнання може обернутися завершенням кар'єри не лише тому, що можуть не подовжити контракт. Потрібно також витримувати тиск з боку ЗМІ. "Я вважаю, що найбільший страх полягає в тому, що не знаєш, що трапиться", - сказав Дірк Брюллау, речник Організації Queer Football Fanclub (QFF) у розмові з Deutsche Welle.
Гомосексуальність у Бундеслізі
Гомосексуальність залишається табуйованою темою і в футболі. У всьому світі є лише декілька професійних футболістів, котрі наважилися на такий крок ще під час активної спортивної кар'єри. У Швеції у березні 2011 року свою гомосексуальність відкрито визнав Антон Хюсен. Зізнання тоді ще 20-річного гравця викликало великий резонанс у міжнародних ЗМІ. Реакції на це були суцільно позитивними. Так само і в Німеччині тема нетрадиційної сексуальної орієнтації у спорті неодноразово порушувалася у ЗМІ.
Капітан німецької футбольної національної збірної Філіпп Ламм торік в одному з інтерв'ю прокоментував чутки про свою гомосексуальність. Гравець футбольного клубу "Баварія" весь час це спростовував. Водночас він виступає проти гомофобії у професійному спорті. "Передумови для розкриття німецького професійного футболіста складні", - пояснює Маркус Урбан, колишній професійний гравець, у розмові з DW. За його словами, занадто великий страх перед наслідками. Коли, наприклад, є бажання перейти в клуб іншої країни, але не знаєш, як там ставляться до такої теми.
Німеччина як зразок
Маркус Урбан знає з багаторічного досвіду, як воно - приховувати свою гомосексуальність від інших членів команди. Урбан - один з небагатьох футболістів, котрі у Німеччині відкрито зізналися у своїй гомосексуальності. До початку 1990-х років він мав контракт з клубом другої ліги "Рот-Вайс" з Ерфурта. Після того він завершив свою кар'єру, оскільки не міг витримувати тиск від необхідності ховатися. 2007 року він зізнався. Реакція колишніх колег на це була позитивною. "Гравці спершу трохи перелякано відреагували, але потім показали зацікавленість і схвалення", - згадує Урбан.
Німеччина - прогресивна країна у тому, що стосується гомосексуальності, навіть і без футбольних професіоналів, котрі визнають свою приналежність до секс-меншин, вважає заступниця президента Німецького олімпійського спортивного союзу Ільзе Ріддер-Мельхерс. Німеччина продемонструвала свою зразкову позицію стосовно гомосексуального спорту 2010 року, коли у Кельні відбулися Gay Games, у яких взяли участь близько 12 тисяч учасників. Цей захід відбувається раз на чотири роки, щоразу в якомусь іншому місті.
У січні 2012 року Німецький футбольний союз заснував форум "Сексуальна ідентичність у футболі". Він має допомагати гравцям-гомосексуалам, якщо вони хочуть зробити coming-out. "Ми відповідальні за те, щоб щось зробити у цій сфері. Чимало спортсменів, яких це стосується, залишають спорт, оскільки подвійне життя чи гра в хованки для них дуже обтяжливі", - каже Ріддер-Мельхерс.
У секторі фанатів на німецьких стадіонах геї та лесбійки перебувають вже давно. Ідея гомосексуальних фан-клубів виникла ще 2001 року з заснуванням Hertha -Junkxx.Тепер у Німеччині вже є понад двадцять гомосексуальних фан-клубів, наприклад, Queerpass у Санкт-Паулі, Rainbow-Borussen у Дортмунді чи Andersrum Rut-Wiess у Кельні. На їхніх транспарантах написано гасла на кшталт "Футбол - це все, також і гомосексуальність". Вони беруть участь у подіумних дискусіях і вуличних святкуваннях, агітуючи за більшу толерантність.
Ввважається, що чоловікам робити coming-out складніше, ніж жінкам. У той час коли воротарка футбольної національної збірної Надін Ангерер без проблем може заявити про свою бісексуальність, серед її колег-чоловіків продовжують відігравати вирішальну роль класичні уявлення. "Упродовж тривалого часу виходили з того, що жінки, які грають у футбол, лесбійки. Адже жінка, котра грає у футбол, недостатньо жіночна", - пояснює це упередження Дірк Брюллау.
На правильному шляху
Колишній футбольний професіонал Маркус Урбан припускає, що перше зізнання у гомосексуальності когось із німецьких професійних футболістів - лише питання часу. Що це означатиме для гравців, оцінити складно. У зв'язку з цим цікавим є завершення історії Джейсона Коллінза. Чи він зможе залишатися успішним після свого зізнання, стане зрозуміло упродовж цього року.
Влітку клуби укладатимуть нові контракти з гравцями. Історія Коллінза стане справді успішною тільки тоді, коли перший гравець-гомосексуал Національної баскетбольної асоціації Північної Америки залишатиметься у професійному спорті і після свого зізнання.