Гриби, трава, ґрунт: як у Німеччині контролюють харчі на радіоактивність

Здавалося б, усе просто. Купуєш у магазині дозиметр за кілька сотень євро і перевіряєш власні харчі, чи вони не є радіоактивними. Але на практиці все складніше. Дозиметри вимірюють звичайне випромінювання оточуючого середовища. Для точної перевірки харчів їх треба спеціально обробляти. В одній лише федеральній землі Північний Рейн-Вестфалія є п’ять державних установ, що займаються перевіркою радіоактивності в навколишньому середовищі. Там контролюють усе: свинину з супермаркету, молоко, яке здають селяни на заводи, або дитяче харчування.

Періодично експерти спеціально підстригають газони, щоб перевірити на радіоактивність траву, а також збирають проби листя та ґрунту.

Потім проби надходять до вимірювального центру, розповідає Вінфрід Ліберц з Інституту з питань медицини та праці в Дюссельдорфі: "Існує план прийняття проб, узгоджений з Федеральним міністерством захисту довкілля та земельним міністерством. Там визначено, скільки проб треба взяти та скільки має бути харчів, ґрунту та листя",- каже експерт.

Недешеві дослідження

Харчі експерти регулярно перевіряють за допомогою так званих гамма-спектрометрів, що нагадують великі сині каструлі. Щороку у Північному Рейні-Вестфалії проводять близько 1800 досліджень, які можуть тривати від кількох годин до кількох днів. Ці дослідження - недешеві.

"Це залежить від того, що саме вимірюється. Дослідження може коштувати 100 євро, а може - тисячу",- каже Вінфрід Ліберц.

Досі перевірка не давала приводу для занепокоєння - все було в межах норми. Особливо прискіпливо в Німеччині тепер перевіряють харчі з Японії – це робиться на кордоні. Звідти проби везуть до контрольних установ.

Радіоактивні кабани

Засновані ці установи були в тоді ще Західній Німеччині після катастрофи на Чорнобильській АЕС. Федеральний уряд тоді вирішив створити мережу, що має стежити за радіаційним фоном. Метою було вимірювання радіоактивного фону в навколишньому середовищі. 1986 року хмара з радіоактивним пилом з України загрожувала значній частині Німеччини. Сліди радіації досі знаходять у ґрунті, особливо на півдні та сході Баварії. Лісовий ґрунт з його шаром гумусу виявився ідеальним накопичувачем цезію, який розпадається дуже довго. Особливо гриби вбирають у себе багато радіації. Потім їх їдять дикі кабани, які розривають ґрунт у пошуках грибів.

"Існують спеціально позначені ризиковані території. Убитих там кабанів перевіряють на радіоактивність, тобто в них беруть проби м’яса і перевіряють",- каже Торстен Райнвальд, речник Німецької спілки мисливців.

Літати літаком небезпечніше

2010 року лише в близько тисячі серед 440 тисяч убитих диких кабанів було зафіксовано перевищення норми радіоактивного випромінювання. Очікується, що в наступні роки вміст цезію в ґрунті біля поверхні зменшуватиметься. Це означає, що радіоактивних грибів та кабанів стане менше. "Експерти кажуть, що через 15-20 років у нас більше не буде цих проблем. Цезій опуститься на глибину 40-50 сантиметрів, там кабани не зможуть до нього дістатися",- каже Торстен Райнвальд.

У будь-якому разі, доза радіоактивного опромінення від спожитого стейку з дикого кабана нижча, ніж від перельоту з Франкфурта на Канарські острови. Ідеться про природну радіацію в повітрі. Це вирахувало Федеральне відомство з питань радіаційного захисту.

Автор: Арне Ліхтенберґ / Роман Гончаренко
Редактор: Захар Бутирський