Вживаниий транспорт як альтернатива?

Два трамваї вже стоять в депо і чекають миті, коли зійдуть на львівські колії, ще три у дорозі, не приховуючи задоволення розповідає DW керівник Львівського комунального підприємства "Львівелектротранс" Орест Козак. За словами директора, громадський електротранспорт міста нині перебуває у такому стані, коли третина рухомого складу вже технічно не може виїздити на маршрути. Решта, на 80 відсотків потребує оновлення, бо терміни експлуатації давно минули. У такій ситуації опинилися практично всі міста України, стверджує Козак.

Проблема ще й у тому, каже співрозмовник, що в Україні вузькоколійні трамваї (ширина 1 метр), а саме такі потребує Львів, ніхто не виробляє. Щоправда, на базі підприємства "Концерн Електрон" нещодавно складено експериментальну модель сучасного низькопідлогового трамваю.

Нові - не по кишені

Вартість "електронівського" продукту – 12 мільйонів гривень, удвічі менше за іноземний аналог. Утім, навіть така ціна є непосильною для більшості українських міст. Бо приміром Львів потребує кілька десятків одиниць такого транспорту. Відтак, пояснює Козак, іншого варіанту як закуповувати вживані вагони не залишається. За один німецький трамвай з 20-річним "стажем" місто заплатило близько 500 тисяч гривень. "Німці не просто продали нам непотрібний транспорт. Вони ще вклали туди по півмільйона гривень, провівши капітальний ремонт аж до каркасу", - зазначає Орест Козак. За його словами німецькі трамваї мають річну гарантію. Оновити рухомий склад місто отримало змогу у рамках співпраці з ЄБРР, кошти на вживані трамваї теж надасть банк, він і контролюватиме їх використання.

Ситуація з тролейбусами у Львові не краща, ніж з трамваями. Але різниця у тому, що тролейбуси виробляють в Україні і вони на порядок дешевші. "Луцький завод добре себе зарекомендував, а от ЛАЗ використовує китайські комплектуючі і ми відмовилися від їх продукту", - каже Козак. Тому місто схиляється до купівлі нових, але і від вживаних теж не відмовляємося, бо новими всіх потреб не покриєш. Вже до кінця цього року місто має намір закупити 12 вживаних тролейбусів з Чехії, які ще з 15 років зможуть прослужити мешканцям Львова.

Окрім Львова вживані тролейбуси активно закуповує Луцьк, Тернопіль, Чернівці, Рівне та інші міста. "Першопроходцем" же у використанні вживаних трамваїв ще 2007 року стала Вінниця. У цьому місті, як повідомили DW у вінницькій міськраді, сьогодні експлуатують вже більше ста вживаних трамваїв зі Швейцарії.

"І поляки так робили"

Чи виправдовують себе такі закупи городяни зможуть зрозуміти лише з часом, каже голова Центру досліджень місцевого самоврядування Володимир Бригілевич. Хоча вживані німецькі подекуди краще виглядають як українські нові, зазначає експерт. Він вважає, що місту було б вигідніше на перспективу інвестувати у виробництво своїх трамваїв, які розпочали складати на базі "Концерн Електрон".

"Зрештою, Львів йде тим самим шляхом, яким у свій час йшов польський Краків", наводить приклад Бригілевич. Впродовж певного часу Краків теж купував вживаний електротранспорт у німців, допоки не налагодив своє виробництво. Це таке собі тимчасове рішення нагальної проблеми на коротку перспективу, каже голова центру. Утім в майбутньому без власної виробничої і ремонтної баз не обійтись, додає він.

"Морально застарілі" як порятунок

Застарілий громадський електротранспорт – це головний біль всіх міст, каже експерт з розвитку транспорту, доцент НУ "Львівська політехніка" Віктор Мазур. Рухомий склад Львова – у жахливому стані, констатує співрозмовник. Місто мало підписану з урядом програму розвитку транспорту, але через тотальне недофінансування з боку держави у 2009 році вона зовсім "заглухла". Із запланованих 90 одиниць транспорту Львів не отримав і десяти.

"Я переконаний, що вживаний транспорт – це порятунок, особливо якщо говорити про трамваї. Це треба було починати ще років 10 тому, коли їх стан був ще кращим", каже Мазур. Слід враховувати, що німці чи європейські країни продають свій рухомий склад не тому, що він технічно несправний, а тому що він морально застарілий, наголошує експерт. Звісно, їх експлуатація дуже відрізняється від української: там немає перевантажень, добра колія та бережне ставлення. Зрештою, вважає Мазур, ця справа є вигідною і для німців. Їм краще продати, аніж витрачати кошти на утилізацію чи різати на метал.