Нетривіальна допомога

72-річна Маріанне Піфаретті – президент благодійного фонду Help-Point Sumy. Колись вона працювала депутатом у земельному парламенті швейцарського кантону Аргау, а вийшовши на пенсію, вирішила займатися благодійністю. Співпраця із Сумами, починаючи з 2004-го року стала, радше, випадковістю. "Я організовувала гуманітарні вантажі до Росії, проте при транспортуванні швейцарських пожежних машин виникли певні проблеми. Тому я стала шукати інші місця, де вони можуть знадобитися", – розповідає у розмові з DW Маріанне Піфаретті.

В Україну – п'ять разів на рік

Суми першими відгукнулися на її пропозицію. Під час першої подорожі до України, пов’язаної із перевезенням пожежних машин, Піфаретті захворіла й потребувала невідкладної допомоги.

Потрапивши до міської лікарні, і відчувши стан української медицини на “власній шкурі”, вона вирішила, що докласти всіх зусиль, щоби змінити сумські лікарні на краще. “Розумію, що допомога потрібна багатьом містам України, і Суми - далеко не найбідніші. Але це складна праця, тому я якісно сконцентрувалася лише на Сумах”, – розповідає Піфаретті.

Так швейцарська пенсіонерка організувала цілі конвої гуманітарної допомоги місту: це вживані функціональні медичні ліжка, матраци, меблі для лікарень, санітарні матеріали, інструменти, одяг, взуття, допоміжні засоби для інвалідів й навіть карети швидкої допомоги. А ще: сумська міліція обзавелася швейцарськими патрульними машинами, а деякі школярі у Сумах сидять за партами із Швейцарії.

В команді фонду Help-Point Sumy, заснованого 2005 року у невеличкому швейцарському місті Волен, працює восьмеро волонтерів. Усю роботу вони роблять на добровільних засадах і навіть з власної кишені сплачують за проїзд, харчування та проживання у Сумах. Лише за транспортування вантажів фонд отримує компенсацію від уряду швейцарського кантону Аргау. “Я була в Україні вже 38 разів, зараз я приїжджаю до Сум мінімум п’ять разів на рік. Дуже люблю це місто, а особливо людей, як на мене – вони є найбільшою цінністю країни”, – говорить Маріанне Піфаретті. Вона розповідає, що для неї часті поїздки до України – дороге хобі.

Українці допомагають менше

Дочки Маріанне ображаються. Мовляв, вона витрачає забагато грошей на постійні візити до України. Колись сумчани подейкували, що мабуть у швейцарців є своя вигода від надання гуманітарної допомоги. Але тепер ставлення змінилося. “Вона робить це за покликом душі”, – розповідає Лариса Прудіус, керівник Сумського центру соціально-психологічної реабілітації дітей. Прудіус вже давно знайома з Піфаретті й це знайомство, за її словами, надихнуло її на роботу з малечею.

Тепер Help-Point Sumy допомагає її центру реабілітації, колишньому притулку для бездомних дітей. “Нам допомагають і українські спонсори, проте все ж найбільше допомоги надійшло від швейцарців. Хоч це і вживані речі, але корисні”, – каже Прудіус. Вона зверталася про допомогу до багатьох українських підприємців, проте зрозуміла, що “чим багатші українці, тим менше вони діляться”. Українська допомога переважно приходить від дрібних підприємців та особистих знайомих.

Допомоги Україна потребуватиме ще довго

За оцінками Піфаретті, за дев’ять років діяльності її фонду, Суми отримали допомоги на суму у майже два мільйони євро. Розподіл гуманітарної допомоги відбувається централізовано. Гуманітарні вантажі спочатку надходять до обласної адміністрації, а відтак клініки, школи, та реабілітаційні центри ділять все між собою.

“Я віддразу сказала, що якщо дізнаюся про якісь корупційні схеми, то припиню надавати гуманітарну допомогу. Тому постійно контролюю всі митні питання та процес розподілу допомоги між лікарнями», – каже Піфаретті і наголошує, що досі таких проблем не виникало. Незважаючи на те, що Україна напередодні “Євро-2012” дещо поліпшила інфраструктуру й отримала інвестиції, Піфаретті вважає, що різноманітної допомоги країна потребуватиме ще довго.

Швейцарські тролейбуси до Сум не доїхали

Співзасновник Сумського благодійного фонду “Хельвеція” Микола Резник співпрацює з Help-Point Sumy з 2006-го року. “Я здогадуюся, що це обладнання та техніка надходять зі швейцарських військових медичних закладів, які було колись збудовано на випадок надзвичайної ситуації. Проте багатофункціональні ліжка, які зараз є майже в усіх сумських лікарнях, абсолютно робочі та надійні, адже вони металеві. На деяких речах вказаний рік виготовлення – іноді це 1959 рік, 1967 рік”, – розповіввін у розмові з DW.

“Хельвецію” було створено разом зі швейцарською стороною, щоб полегшити усі бюрократичні процедури, пов’язані із транспортуванням та розвантаженням швейцарської допомоги. Микола Резник нарікає, що через бюрократичні перепони так і не вдалося переправити до Сум швейцарські тролейбуси та електропотяги.

Тим часом, Маріанне Піфаретті займається організацією нового гуманітарного вантажу до України. Вже у квітні фури завезуть нове необхідне обладнання для сумських лікарень та шкіл.