Два саміти краще, ніж один?
21 жовтня 2011 р.
"Коли ми скликаємо саміт, цінні папери відразу зростають на біржах у ціні. Тож, може, варто скликати саміти ледь не щодня?" Цим жартом один з працівників апарату президента Ради ЄС Германа Ван Ромпея спробував дещо згладити напружену атмосферу, яка панує цими днями у Брюсселі. Саміт, на якому керівники країн мають радитися з приводу кризи у єврозоні, вже посунули з 17 на 23 жовтня, щоби краще узгодити позиції учасників.
Про остаточні ж рішення має бути оголошено по завершенні додаткового саміту 26 жовтня.
Лише технічні проблеми?
У п’ятницю, 21 жовтня, канцлер ФРН Анґела Меркель переконувала, що необхідність проведення "подвійного" саміту не пов'язана з начебто розбіжностями між позиціями Берліна та Парижа. За її словами, це викликано "технічними причинами". Другий саміт ЄС у середу потрібний ще й тому, що фінансовий комітет німецького Бундестагу досі не схвалив усі пропозиції, із якими канцлер вирушає на зустріч. Зробити це упродовж вихідних було б дуже складно з технічної точки зору.
Двом економічним флагманам єврозони - Німеччині та Франції - потрібно розв'язати чимало проблем. Головна ж дискусія точиться довкола механізму захисту від збільшення ставки рефінансування унаслідок розширення Європейського фонду фінансової стабільності (EFSF). Німецький уряд схиляється до ідеї надання гарантій покупцям державних облігацій, їм пропонується відшкодовувати 20-30 відсотків втраченого. Зокрема, такою є пропозиція німецької страхової групи Allianz.
Економісти вважають її достатньо складною й такою, що може підвищити ризики для німецького платника податків. Крім того, незрозуміло, чи набереться достатня кількість приватних інвесторів, готових купувати державні облігації після розширення стабілізаційного фонду.
Американський рецепт
Французька сторона, у свою чергу, наполягає на залученні до цього процесу Європейського центробанку. EFSF міг би тоді отримати банківську ліцензію з тим, щоби самостійно брати кредити на зовнішніх ринках, у тому числі й у Європейському центральному банку. У Берліні та й у самому ЕЦБ цю пропозицію відкидають. До того ж, вказують експерти, це заборонено різноманітними угодами ЄС. Тим не менше, подібне вже практикували у США під час кризи 2008-го року. А американський міністр фінансів Тімоті Гейтнер на вересневому саміті у Вроцлаві порекомендував європейцям перейняти саме цю схему.
Іншим "міцним горішком" для учасників подвійного саміту стане питання боргів Греції. Після попередньої домовленості з кредиторами про списання 21 відсотка суверенного боргу цієї країни, цього обсягу може й забракнути. Німеччина виступає тут за списання 50-60 відсотків. Франція й приватні інвестори наполягають на 30 відсотках. Це пов’язано, зокрема, й з тим, що французькі банки вклали до 60 мільярдів євро у ненадійні облігації. Отже, удар по французькій економіці може бути вельми серйозним.
Підтримка банків
За умов тотальної невизначеності нелегко ведеться й банківському секторові. Банкам стає дедалі важче залучати фінансові ресурси, а градус недовіри лише зростає. У разі списання грецьких боргів перед необхідністю термінового вливання грошей можуть постати банки в Італії, Іспанії, Франції та у самій Греції. Альтернатива цьому - банкрутство.
Франція прагне, щоби механізм EFSF включав у себе гарантії підтримки банків. Таким чином у Парижі прагнуть убезпечити власний бюджет від покладання на нього потенційного тягаря. Німеччина ж й тут виступає проти, адже такий крок може призвести до того, що банки видаватимуть менше кредитів. Це у свою чергу поставить під загрозу фінансування реальної економіки, яка у Німеччині перебуває у доволі непоганому стані.
Наступним "головним болем" учасників самітів ЄС у Брюсселі стане проблема відповідальності держав за власну економічну політику. Канцлер ФРН наполягає на тому, щоб країни, які звернуться за допомогою до фонду, були готовими пожертвувати частиною свого економічного суверенітету. Тоді б "Трійка" у складі представників від ЄС, ЄЦБ та Міжнародного валютного фонду пильнувала за економічною політикою держав, що опинилися у скруті. Крім того, у Берліні виступають й за поширення штрафних санкцій за порушення власних зобов’язань.
Хто головний?
Загалом же, впевнені у Берліні, економічна та фіскальна політика єврозони мають бути набагато краще координовані. І якщо заради цього необхідно піти на внесення змін до базисних угод Євросоюзу, це не має ставати "темою табу" - наголошує канцлер ФРН Анґела Меркель.
Суперечка точиться й довкола того, хто стане, так би мовити, "головою" єврозони. Меркель та Саркозі вважають, що на чолі блоку має стати голова Ради ЄС Герман Ван Ромпей. Нинішній відповідальний за єврозону, прем’єр-міністр Люксембурга Жан-Клод Юнкер, заявив, що виступає проти посади "євроначальника", тоді як голова Єврокомісії Жозе Мануель Баррозу нагадав про чималі економічні функції очолюваного ним органу.
Тож обидва саміти обіцяють бути непростими. І все ж очікування від їхній результатів, принаймні на біржах, вже достатньо високі.
Автор: Бернд Рігерт, Дмитро Каневський
Редактор: Захар Бутирський