Дебати щодо біженців у ЄС, або Як знайти рішення

Від початку 2017 року під час спроби дістатися Середземним морем до берегів ЄС загинули близько двох тисяч людей. Карл Копп (Karl Kopp) з німецької правозахисної організації Pro Asyl називає масову загибель нелегальних мігрантів у Середземному морі "найсумнішим розділом європейської ерозії". Ерозії, що почалася ще до масового потоку біженців у напрямку ЄС і яка два роки тому підштовхнула континент до затяжної кризи - без перспективи швидкого завершення.

У виграші від цієї кризи опинився бізнес нелегальних перевізників біженців. Обіг грошей у нелегальному бізнесі в Північній Африці нині, за приблизними оцінками, становить півмільярда євро. А самі нелегальні перевізники перетворюються з любителів на дедалі професійніші та добре організовані банди. "На жаль, рішення не такі прості, як нам того би хотілося", - зазначає Ґунтрам Вольфф (Guntram Wolff) з дослідницького центру Bruegel.

Факт 1. Європа не є дієвою солідарною спільнотою

Ще з 1990-тих років минулого століття Європа намагається напрацювати єдині правові норми щодо надання притулку. Однак весь час цього не вдається зробити через брак політичної волі деяких країн-членів ЄС, а також через брак здатності втілювати в життя свої плани з боку Єврокомісії. Інакше, ніж у багатьох інших сферах, у питанні біженців тиск економічно сильних країн, таких як Німеччина, не спонукає східноєвропейські країни приймати більше шукачів притулку, зауважує дослідник процесів міграції Олів'єро Анґелі (Oliviero Angeli) з університету Дрездена. "Уряди просто дуже бояться своїх власних виборців", - додає він, пояснюючи, що у Східній Європі неприйняття біженців є особливо сильним.

Факт 2. Система надання притулку в Німеччині теж буксує

Шанси мігрантів отримати статус біженця у Німеччині сильно залежать від того, у якій федеральній землі вони подали відповідне клопотання, переконаний експерт. Правозахисник Копп вбачає у цьому, з одного боку, проблему чиновників, які розглядають клопотання про надання притулку, адже вони часто перевантажені і погано введені в курс справи. З іншого боку, за його словами, є цілком чіткий політичний орієнтир. "Якщо, наприклад, 2015 року квота для афганців становила 70 відсотків, а за два роки знизилася до позначки менше 50 відсотків. У той час, коли у країні спостерігається подальша ескалація насильства, то це мусить мати справу з чимось іншим", - каже співробітник організації Pro Asyl. За його словами, коли до Німеччини раптово прибуло багато сирійців, тоді почався поділ на біженців першого, другого і третього "класу", і лише сирійці були "справжніми" біженцями.

Факт 3. Багато біженців не мають права вимагати притулку

"Люди тікають від війни, терору і переслідування", саме це можна часто прочитати у повідомленнях на тему біженців. Але більшість оцінок виходять з того, що близько половини усіх біженців залишають свою батьківщину з економічних міркувань, насамперед, коли вони походять з країн Західної Африки. Фактом є і те, що ці люди за критеріями Женевської конвенції щодо біженців не мають права на отримання цього статусу. Незважаючи на це, багато таких біженців від бідності намагаються через процес розгляду клопотання про надання притулку одержати право на перебування в країні, подекуди навіть надаючи фальшиві дані. Деякі експерти з питань міграції звертають увагу на те, що до причин, які спонукають біженців залишити свою землю, також належать і порушення прав людини.

Факт 4. Розв'язати проблему в країнах походження біженців не вдається

"Ми повинні нарешті подолати причини втечі у регіонах походження біженців" - це одна з улюблених вимог, що наводиться у коментарях і недільних промовах. Водночас, як засвідчують результати досліджень, паралельно з економічним розвитком зростає і кількість мігрантів. Річний прибуток на особу в країнах походження біженців має становити подекуди утопічні вісім-дев'ять тисяч євро, щоб утримати людей від того, аби залишити країну.

Крім того, проблему біженців складно подолати без підтримки політичних еліт у країнах їхнього походження. А вони, попри голослівні заяви, часто взагалі не зацікавлені в тому, щоб утримати своїх громадян від втечі. За словами економіста Вольффа, еліти зацікавлені насамперед у збереженні статус-кво і в тому, щоб розлютовані молоді чоловіки залишили країну. Водночас ідеться і про величезні суми, які надходять у ці країни як грошові перекази від мігрантів з-за кордону.

Потрібно більше легальних шляхів міграції

Майже всі експерти сходяться на тому, що зарадити цим проблемам може лише комплекс різних заходів. До яких належать послідовна боротьба з бандами нелегальних перевізників та їхніми методами, а також наполеглива політична боротьба за справедливіший розподіл тягаря в Європі. Крім того, Європі потрібно замислитися і над новими легальними можливостями для імміграції, щоб мати не лише систему надання притулку та утопічних правил в'їзду для висококваліфікованих іноземців. Економіст Вольфф виступає за поєднання різних шляхів - від гуманітарних квот до процедури лотереї. "Але тільки, якщо ми створимо легальні шляхи для імміграції, то поховаємо бізнес-модель банд перевізників нелегалів і подолаємо страждання в Середземному морі", - каже він.