Літтель: Ми хочемо підвищити політичну ціну життя Сенцова

Українського кінорежисера Олега Сенцова, який голодує з 14 травня, номінували в Європарламенті на здобуття цьогорічної премії Сахарова. Акції на його підтримку та на підтримку його вимоги звільнити всіх українських політв'язнів, які перебувають у російських тюрмах, проходять у різних країнах світу. У Парижі перед російським посольством відбувається безстрокове "ланцюгове" голодування на підтримку українського режисера.

У цій акції взяв участь і американсько-французький письменник, лауреат Гонкурівської премії за роман "Благоволительки", Джонатан Літтель. Раніше він написав відкритого листа до Сенцова, який опублікувала британська газета The Guardian. В інтерв'ю DW з Жанною Нємцовою Літтель розповідає про долю Олега Сенцова та російського суспільства після 2014 року.

Deutsche Welle: На підтримку Олега Сенцова виступили чимало людей, які просять російську владу звільнити режисера. З президентом Росії Володимиром Путіним говорили президент Франції Еммануель Макрон та канцлерка ФРН Анґела Меркель (Angela Merkel), але нічого не допомагає. Чому? 

Джонатан Літтель: Я думаю, це питання політичної ціни. Путін вірить у те, що всередині Росії політична ціна звільнення Сенцова буде вищою, ніж політична ціна, яку він заплатить за її межами, дозволивши режисеру померти. Сенс усіх наших ініціатив полягає в тому, щоб зробити політичну ціну смерті Сенцова вищою. Але, очевидно, вони ще не досягли такого рівня, щоб звільнення режисера мало цінність для Путіна.

Я думаю, (президент Франції Еммануель - Ред.) Макрон зробив те, що міг, і за останньою інформацією, яку я маю, французькі ініціативи ні до чого не призвели. Тепер росіяни кажуть, що вони ведуть переговори з українцями. Ніхто не знає, правда це чи черговий тактичний трюк, щоб виграти час. Але, на мою думку, для Путіна важливіше не видатися слабким та таким, що поступається вимогам Заходу. Вони (росіяни - Ред.) їдуть та просто привселюдно отруюють "Новачком" Скрипаля в Англії. Якщо вони можуть зробити це, чому вони мають турбуватися про Сенцова, режисера, який вмирає в тюрмі.

Ви очікуєте на найгірший сценарій?

Він цілком можливий. Якщо Сенцов не припинить голодування і вони не звільнять його, він помре. Здається, що він рішуче налаштований іти до кінця. Всі спроби досягти на переговорах якогось рішення, якоїсь формули, що допоможе всім зберегти обличчя, зазнали провалу.

2014 рік, анексія Криму, війна на Донбасі - всі ці події поляризували російське суспільство та культурне середовище. У культурних колах Росії є ті, хто підтримує Сенцова, як-от письменниця Аліса Ганієва. Але є й такі люди, як Захар Прилєпін, який раніше був проти режиму, але після 2014 року оголосив, що Путін здійснив усі його мрії з 1990-х.

Звичайно, високий рівень культури мали й певні кола нацистського режиму. Поруч з Путіним є надзвичайно культурні, інтелігентні люди, які все одно вважають, що його режим є чудовим. Я не можу вдаватися в деталі, чому це робив Захар Прилєпін або Едуард Лимонов. У кожного своя власна трагічна історія. Зрозуміло, що коли Путін окупував Крим, він здійснив мрію багатьох російських націоналістів. А історія з "Новоросією" зробила цю тенденцію ще виразнішою.

Я бачив Прилєпіна тут у Барселоні (де проживає Літтель - Ред.) на якійсь книжковій виставці приблизно рік тому. Він розповідав мені про Донбас та ким він там був - радником уже покійного (ватажка донецьких проросійських сепаратистів - Ред.) Захарченка. Йому це подобалося. Для нього це був велетенський ігровий майданчик. Наче як Росія, але без закону, без ФСБ, усіх елементів поліцейської держави - фактично простір свободи.