До 120-ти й більше, або помилка старіння

„Я не пропустила жодної нагоди навчитися чогось нового, чогось цікавого. Усе своє довге життя я перебувала й досі перебуваю в стані пошуку. Але час, він спливає так швидко. У 102 роки відчуваєш, що смерть не така вже й далека... Ні, я до неї готова, я зовсім її не боюся. Сумно мені через те, що я вже неспроможна переробити за день усі важливі справи, що я рідше бачуся з друзями. Сумно також усвідомлювати, що чимало нових книжок на полиці так і залишаться непрочитаними...”

Найстаріша німецька письменниця Ільзе Пол народилася 1907-го року. За перо вона взялася в сімдесят. Над своїми мемуарами працювала два десятиліття. Три томи спогадів уперше вийшли з друку, коли Ільзе Пол виповнилося дев’яносто. За надзвичайно детальний, яскравий опис подій минулого століття письменниця була нагороджена вищою відзнакою ФРН – Великим хрестом за особливі заслуги.

У 97 років невтомна жінка розпочала роботу над серією літературних портретів. З’явилися твори, присвячені Вільгельмові Бушу, Гансові-Кристіану Андерсену, Оскарові Уайльду, Антуану де Сент-Екзюпері. У травні 2009-го побачив світ біографічний роман про Йоганна Себастьяна Баха. „Кожен новий день хоче, щоб ми його прожили із сенсом, - повторює Ільзе Пол у своїх численних інтерв’ю. – Незалежно від того, тридцять тобі, сімдесят чи сто два роки...”

Листівка від президента

Середня тривалість життя європейців зросла за останні півтора століття на цілих сорок п’ять років. Демографи виходять з того, що розвиток у цьому напрямку й надалі відбуватиметься рівномірно та безперервно. Це означатиме, що ще за півтора століття досягти віку в 125 років не буде чимось надзвичайним, бо чимало людей доживатимуть і до 150. Такі прогнози стосуються не лише „старого континенту”, а й інших промислово розвинених регіонів планети. За розрахунками фахівців Інституту імені Макса Планка, майже половина дівчаток та кожен третій хлопчик, які народилися в Німеччині 2002-го року, зможуть відзначити свій столітній ювілей. І якщо збережеться сьогоднішня традиція, то до цього особливого Дня народження вони обов’язково отримають поздоровлення від президента країни.

Коли вже й старішати, то повільно

На тривалість життя, як відомо, впливає ціла низка чинників: гени, гормони, харчування, соціально-економічні умови, стан довкілля, тощо. Але суспільство довгожителів напевне так і залишалося б мрією без здобутків сучасної медицини. У так званому „третьому” віці зношений людський організм дедалі частіше потребує „ремонту”: серце б’ється неритмічно, тиск стрибає, суглоби скриплять, очі погано бачать, а вуха чують... Арсенал „запасних частин” постійно ширшає, фармацевтичні допоміжні засоби удосконалюються, однак справжній прорив - попереду. Відбудеться він тоді, коли науковці винайдуть, як „підкручувати” генетичні механізми для того, щоб волосся передчасно не сивіло, обличчя не вкривалося зморшками, й ми загалом старішали якомога повільніше.

„З погляду молекулярної біології відбувається ось що, - пояснює професор Інституту геронтології імені Лейбніца Отто Грейліх, - у ДНК, макромолекулі, яка міститься в ядрі кожної клітини, зашифрований план побудови всіх білків, усіх ферментів, з яких тільки складається наш організм. Ця ДНК являє собою довгий ланцюг нуклеотидів, і щодня він зазнає до 10 тисяч пошкоджень. Природа хоч і створила чудовий механізм самовідновлення правильної послідовності нуклеїнових кислот, але невеличкі помилки залишаються та накопичуються. З роками їх стає так багато, що змінюються спочатку клітини, потім тканини, органи. Волосся втрачає колір, тому що більше не синтезується пігмент меланін. Шкіра втрачає пружність, бо виробляється замало колагену та еластину... У нашому інституті група дослідників працює над тим, як зменшити кількість ДНК-помилок. Ми вважаємо, що це один із найперспективніших напрямків у боротьбі з процесом старіння.”

Надія на рибок

Ускладнює справу те, що далеко не в усьому винна ДНК, тобто генетична інформація. Як установили фахівці інституту в Йєні, гени лише на 30 відсотків відповідають за настання старості. Решта, тобто 70 відсотків, залежить від зовнішніх обставин – у широкому розумінні цього слова.

„Як ми дійшли такого висновку? – веде далі Професор Грейліх. - Нам у лабораторію доставили африканських прісноводих рибок із родини коропозубих. Вони відомі тим, що мають найкоротший життєвий цикл з усіх хребетних істот. Ті, яких привезли із Зімбабве, зазвичай живуть усього 15 тижнів. Ті, що поширені в Мозамбіку, - втричі довше, 40-45 тижнів. Зрозуміло, скажете ви, різні природні умови. Це так. Але чомусь в інститутському акваріумі ситуація не змінилася. Більше того, потомство, яке народжувалося внаслідок схрещування, сягало віку 30 тижнів – а це рівно середина. Тепер ми ретельно порівнюємо секвенції ДНК, щоб знайти, які відмінності в генетичному коді дозволяють мозамбіцькому різновидові довше жити. У пресі час від часу з’являються повідомлення, що начебто виявлено, які генетичні модифікації забезпечують людині довголіття. Автори цих „відкриттів”, щоправда, достеменно так і не знають, чи то вік впливає на гени, чи навпаки, саме певні генетичні зміни уможливлюють довге життя. Хочеться сподіватися, що рибки допоможуть нам розв’язати цю таємницю.”

Купити діабет

Деякі спостереження заводять геронтологів у глухий кут. Експерти Інституту імені Лейбніца, втім, як і чимало їхніх колег, переконалися, що довгому життю сприяють певні... хвороби. Зокрема цукровий діабет.

„Це так само стосується мух та хробаків, - розповідає Отто Грейліх, - як і наших африканських рибок. Якщо штучно спровокувати цукрову хворобу, вони живуть у півтора рази довше. Але й з демографічних досліджень випливає, що в багатодітних родинах, наприклад, столітнього віку частіше сягають діабетики, а їхні сестри та брати, що не мали підвищеного рівня цукру в крові вмирають раніше. Підкреслюю, це поки що лише спостереження, а не науково доведений чинник. Однак, можливо, зовсім недарма діабет другого типу називають старечим - якщо трактувати це слово в буквальному сенсі. Я не можу виключити, що в недалекому майбутньому на полицях аптек з’являться препарати на зразок „діабет актив”. Молодим вживати їх буде ні до чого й навіть небезпечно, в цьому немає сумнівів. Але хто знає, чи не виписуватимуть їх нам за рецептом після 70-80 років...”

Старий – значить багатий

Приблизно за десятиліття – вперше за всю історію планети – кількість людей похилого віку перевищить кількість малих дітей. Найшвидшими темпами сьогодні в світі збільшується категорія населення „від 80-ти й старіших”. Не дивно, що крім суто наукового інтересу пошук технологій, що продовжуватимуть життя, переслідує цілком практичну мету: з’явиться потужний сегмент споживчого ринку, який обіцятиме стабільні прибутки...

„Я бачу в цьому величезну проблему, - зауважує доктор філософських наук Себастьян Кнель. - Нові терапевтичні методи, що гарантуватимуть довголіття, спочатку, як завжди, будуть дуже дорогими і тому доступними лише для заможних верств населення. До їхніх нинішніх привілеїв додасться ще один: довше залишатися молодим, триваліший час насолоджуватися життям. Може сформуватися такий собі клас „надлюдей”, які зі зневагою ставитимуться до тих, кому буде не по кишені придбати собі кілька додаткових десятиліть існування. Тому політики вже тепер заздалегідь мають подбати про соціальну справедливість. Я розумію, що це дуже непросто, але сьогодні ще не запізно...”

Автор: Ганна Філіпп

Редактор: Христина Ніколайчук