До нестями прекрасно
2 липня 2008 р.
Натовп туристів щойно вивалив з Академії витончених мистецтв у Флоренції. Дещо приголомшені обличчя – всі перебувають ще під враженням неперевершених творів Мікеланджело. Лише мармуровій статуї Давида дехто з них присвятив більше двох годин. Кожний, хто приїздить до Флоренції, має рахуватися з неминучим культурним шоком. Велике мистецтво присутнє в цьому місті всюди: в музеях, на площах, у церквах.
В одному з барів насолоджуються прохолодним коктейлем дві жінки. Судячи з усього, туристи: на столі лежать фотоапарати, а на один із стільців вони поставили свої невеличкі рюкзаки. Як з'ясувалося, жінки приїхали з Німеччини:
«Сьогодні ми вже встигли побувати в усіх великих церквах і тепер вирішили трохи відпочити. Складається враження, що сам стаєш частиною всього, з чим тут зустрічаєшся. Для мене це вже майже забагато, я переповнена почуттями».
Але слід пам’ятати, що захоплення мистецтвом й історією викликає у гостей Флоренції не тільки приємні почуття:
«Були помічені найрізноманітніші симптоми – передусім паніка. Ви ж напевно знаєте, що це таке, коли боїшся, що зараз зупиниться серце. Інші пацієнти скаржилися на депресію й безсоння. У декого виникає почуття розгубленості в місті, яке раптом видається чужим і загрозливим».
Психіатр й психоаналітик Грацелла Магеріні ще у 80-х роках вказала на феномен, який вона пізніше назвала «синдромом Стендалю». Разом зі своїми колегами науковець обстежила більше ста пацієнтів, які після відвідування Флоренції знаходили себе в душевному стані, схожому до того, що його описав Стендаль 1817-го року. Магеріні:
«Це момент справжнього хвилювання. Це, мабуть, як при народженні, коли людина вперше бачить обличчя матері, її очі, її посмішку, груди, волосся. Мистецькі твори мають здатність проникати глибоко в душу людини, яка інтенсивно за ними спостерігає; вони пробуджують у нас спогади про минулі конфлікти й ситуації».
Говорять, що велику владу над почуттями публіки має статуя Давида, створена руками Мікеланджело. У десятках гостьових книг можна прочитати про переживання, пов'язані зі спогляданням цього мистецького твору. Тут є все: і захоплення, й жага, й еротична принадність, і сум'яття, і розгубленість:
«Якщо хочеш навчитися насолоджуватися великим мистецтвом, - зауважила Магеріні, - тоді важливо витримати момент внутрішньої зніяковілості, що в окремих випадках може призвести до синдрому Стендаля. Той, хто намагатиметься зрозуміти, що з ним відбувається, зможе й краще пізнати себе самого. Зустріч з великим мистецтвом сприяє пошуку власного «я».