Дослідження: радість дітей залежить від успіхів батьків на роботі

Звісно, життєрадісність дітей певною мірою залежить і від батьківського гаманця. Однак значно менше, ніж прийнято вважати, зазначає педагог Сабіне Андресен з організації World Vision. Значно важливіше, наголошує Андресен, з повагою ставитися до дитини. «З одного боку, про дітей треба дбати, захищати їх, треба дослухатися до їхньої думки. Але й встановлювати чіткі правила, дбати про порядок. З іншого боку, дітям треба довіряти, давати їм певну свободу. Цей баланс дуже важливий як для дітей шести-семирічного віку, так і для старших дітей», - каже Сабіне Андресен.

Невдоволені життям і нещасливі діти живуть передовсім у сім’ях безробітних. Це серйозна проблема, наголошує соціолог Клаус Гуррельманн. Хоча саме у незаможних сім’ях діти здебільшого не відчувають браку забавок. «У цих сім’ях багато грошей інвестується у гральні приставки та Gameboy, у телевізори для дитячої кімнати. У цих дітей, як правило, є електроніка на будь-який смак. Зрештою, життя цих дітей обертається навколо цієї електроніки», - критикує Гуррельманн.

Успіх на роботі - успіх вдома

Науковці встановили прямий зв'язок: що більш задоволені батьки своєю роботою, то щасливіші діти. Водночас, дітям із сімей безробітних, як правило, бракує уваги з боку батьків, хоча ті й сидять вдома. Депутат Бундестагу Катя Дернер виступає за державну підтримку шкіл, які пропонують широкі можливості відправляти дітей у групи подовженого дня. Депутат зауважує, що тиск на дітей у школі, починаючи з п’ятого класу, є зависоким.

«У нашій країні не розвивається система шкіл подовженого дня. Дітей відправляють додому, як і раніше, але при цьому намагаються втиснути у короткий час в їхні голови величезні обсяги навчального матеріалу та ще й чимало домашніх завдань задають. При цьому ніхто не переймається тим, чи є у дитини реальний шанс впоратися із цим. Саме тому потрібні групи подовженого дня», - наполягає Дернер.

Не заощаджувати на освіті

World Vision закликає уряд, попри порожню казну, відмовитися від заощаджень у сфері освіти. Навіть у крайньому разі, якщо без заощаджень не обійтися, краще дещо скоротити виплати на дитину, ніж економити на освітніх та спортивних закладах та центрах дозвілля. Адже гроші на дитину, які отримують всі батьки аж до повноліття або завершення освіти доньки чи сина, у бідних сім’ях часто йдуть не на розвиток дитини, а на гральні приставки.

Автори: Марсель Фюрстенау/Євген Тейзе

Редактор: Наталя Неділько