"Ейнштейн поп-музики" - портрет Боба Ділана

"Найбільший співак без голосу", - так хтось колись сказав про нього. Це була невміла спроба наблизитися до феномену Боба Ділана, який став цьогорічним лауреатом Нобелівської премії з літератури. Така ж невміла, як і описи виконавців рок- та фолк-музики. Надто вже воно куценьке, аби охопити таке явище, як митець Ділан. Митець, якому щоразу вдавалося дистанціюватися від кліше, звільнитися від ярликів у музиці, аж поки він сам остаточно не поклав їм край.

Ділан не хоче бути ідолом

Постійне, так принаймні здається, - це зміни. Першу радикальну пігулку він подарував своїм фанатам 1965 року під час фестивалю фолк-музики у Ньюпорті. Саме тоді історія музики мала намір зробити з нього ікону фолк- та блюз-музики й руху протесту, але він під'єднав свою гітару до звукопідсилювачів та виступив з чистої води рок-репертуаром. Сказати, що його прихильників це розлютило, значить нічого не сказати. Вони вважали концерт зрадою фолк-музики й освистали Ділана.

До того моменту його кар'єра розвивалась більш-менш по прямій. Ще під своїм справжнім ім'ям Роберт ("Боббі") Аллен Ціммерманн, що родом з містечка Дулут (штат Мінесота), він виступав як гітарист та піаніст спочатку з середини 1950-тих років у складі рок-н-рол-гуртів старшокласників. Пристрасть до руху фолк-музики молодий чоловік з єврейської родини відкрив у собі 1959 року у місті Міннеаполіс, де він навчався. Автор та виконавець пісень у стилі фолк Вуді Гатрі та ікона лівого руху Сполучних Штатів Піт Сігер стали для нього куди важливішими, ніж Літл Річард чи Джин Вінсент.

Віртуоз фолк-музики Ділан

Нью-йоркський квартал Грінвіч Вілледж цілком поглинув Ділана. Тут на нього звернула увагу на той час вже знаменита Джоан Баез і взяла з собою в турне. Тоді він не лише отримав шанс грати свої пісні перед великою аудиторією, а й здобув собі реноме фігури в русі політичного протесту.

Дикі, сповненні люті пісні пасували для Ділана як представника фолк-руху протесту. У своїй пісні Masters Of War він засудив позбавлених сумління торгівців зброєю та тих, кому вигідна війна. Іншу композицію - A Hard Rain's A-Gonna Fall - дехто інтерпретував пісню як протестний гімн проти ядерної зброї. Разом з Джоан Баез він виступив під час так званого "Маршу за права людини". Боб Ділан вийшов з тіні своєї менторки, а його вплив на сцені постійно зростав, що відчувається й до сьогодні. Як написав американський журнал Newsweek, Ділан так само важливий для поп-музики, як Ейнштейн для фізики.

Майстер риторики

Його сповнені метафор та натяків тексти демонструють надзвичайну якість. "Більшість пісень-протестів дурнуваті. Їм бракує будь-якої краси. Натомість пісні Боба Ділана сповнені сили - як лірика, так і музика", - запевняла колись Джоан Баез. "У Боба такі слова, що всі діти зможуть їх співати. О господи, як цей хлопець може співати! Будь-кого зможе так зачепити", - сказала вона тоді.

Вокаліст рок-гурту U2 Боно сказав колись про пісню Like A Rolling Stone, у якій лунає суспільна критика, що Діланові вдалося перетворити своїми словами вино в оцет. Тут Ділан просто-таки лихий і впивається горем колишньої принцеси з вищого світу, що опинилася в злиднях. Ніхто не співає рядок "How does it fee-ee-eel" так, як може Боб Ділан. Ну, і як воно, коли стаєш геть самотнім?

Вплив Ділана на багатьох музикантів просто величезний. Багато пісень, які він сам написав, виконувалися іншими виконавцями, серед них Джоан Баез, Шер та Ерік Клептон. Тут варто згадати і його Blowin' in the Wind, яку виконує британський гурт The Hollies, та динамічну All along the Watchtower в унікальному виконанні Джимі Гендрікса чи Knockin' on Heaven's Door у виконанні американського хард-рок-гурту Guns N' Roses. Журнал Rolling Stone помістив два альбоми Ділана - Blonde on Blonde та Highway 61 Revisited до переліку 500 найкращих альбомів усіх часів. Також на самій вершині помістили його пісню Like a Rolling Stone.

Важкі роки

Після літа 1966 року, коли Ділан потрапив в ДТП, їхавши на мотоциклі, він припинив виходити на люди, залишив культуру протесту, де він був знаковою фігурою, та просто жив зі своєю дружиною Сарою Ловндес з спільними дітьми поблизу Вудстока неподалік від Нью-Йорка. Коли 1969 року там відбувався найважливіший фестиваль десятиліття, то такий найвпливовіший піонер поп-музики, яким Ділан був разом з Beatles та Rolling Stones, не взяв у ньому участі.

Цей час спокою означав для нього також і звільнення від напрочуд насиченого графіку та стилю життя рок-музиканта, що просто пожирав сили. 1970-ті роки були перемінливим, непростим періодом життя Ділана. Розлученя з Сарою Ловндес, певна митецька стагнація, а наприкінці десятиліття навернення в християнство, що його фанати знову несхвально сприйняли. Так само й під час 1980-х років здобутки, якщо дивитися на них з теперішнього часу, радше посередні - кілька не дуже успішних платівок, проблеми з алкоголем, хаотичні концерти. До успіхів можна віднести другий шлюб, комерційний успіх із супергуртом Traveling Wilburys та початок славнозвісного туру Never Ending Tour, під час якого давали 100 концертів на рік з 1988 року.

Безліч відзнак та нагород

Відзнаки та нагороди Ділана важко перелічити - 11 нагород "Греммі", "Оскар" за пісню до фільму, Пулітцерівська премія за "ліричні композиції надзвичайної поетичної сили". А 2012 року президент Сполучених Штатів Барак Обама вручив йому найвищу цивільну нагороду у США - Президентську медаль Свободи. А ще варто згадати акторську кар'єру Боба Ділана. Приміром, 1973 року він знявся у фільмі "Пет Герретт та Біллі Кід". Вважається, що дотепер він продав близько 100 мільйонів звуконосіїв, і, ймовірно, йому би не дуже сподобався той факт, що це - менше, ніж продав молодіжний поп-співак сучасності Джастін Бібер. 

А тепер ще й Нобелівська премія з літератури, дискусії про присудження Ділану якої точилися не один рік. Ділан здобув нагороду за "створення нових поетичних виражень у видатній американській пісенній традиції", -  заявили в Нобелівському комітеті. Церемонія нагородження премією відбудеться 10 грудня.