Карл Більдт про війну на Донбасі

DW: Які у Вас очікування напередодні зустрічі за участі німецької канлерки Меркель, а також президентів Франції, України та РФ Олланда, Порошенка і Путіна у Мінську? Чи є це останнім шансом уникнути масштабної війни між Україною і Росією?

Карл Більдт: Так, ми на порозі великої війни. Кількість загиблих у війні у Східній Україні вже значно більша, ніж була на той момент, коли Захід ухвалював рішення про військову інтервенцію з метою зупинити війну в Косові. Чи буде ситуація погіршуватися, значною мірою залежить від успіху нинішніх дипломатичних зусиль.

Яке Ваше враження від Мюнхенської конференції з питань безпеки?

Атмосфера на конференції була більш напруженою, ніж будь-коли раніше. Війни на Балканах свого часу були більш далекими для нас, адже вони не несли такої загрози масштабної ескалації. Цього разу ми маємо справу із конфліктом за участі Росії. Йдеться про принципи європейської безпеки.

Чи почули Ви у Мюнхені якісь варті уваги пропозиції щодо виходу із ситуації? Зрештою, ця проблема існує вже протягом року…

Я би сказав: півтора роки вже ми маємо справу із цією кризою. Добре, що канцлерка Меркель і президент Олланд поїхали до Москви для прямих переговорів з президентом Путіним. Адже саме він ухвалює рішення. Все залежить від того, чи вдасться про щось домовитися з ним.

Який Ви бачите вихід із ситуації?

Реалізація Мінського протоколу була би хорошою відправною точкою. Хоч і не розв’язанням проблеми, а лише замороженням конфлікту до певного моменту. Цей документ дає шанс розпочати політичний процес, який буде непростим. Головними аспектами цього процесу мають бути економічні і гуманітарні питання. Утім, проблема полягає у тому, що інша сторона не сприймає Мінський протокол, хоче докорінно змінити його.

Що Ви думаєте про пропозиції постачати Україні зброю?

Я був раніше проти цього. Однак сьогодні ми вже перебуваємо у ситуації, коли дискусія про це є доречною. Це підсилює позиції наших дипломатів. Якщо дипломати не досягнуть нічого, а Росія продовжуватиме військову операцію, то може скластися ситуація, за якої буде доцільно підсилити дипломатичні зусилля постачанням оборонної зброї.

На конференції у Мюнхені довелося з багатьма говорити про те, чого ж зрештою хоче Путін? У Вас є відповідь на це запитання?

У мене – ні. Я навіть не впевнений, що сам Путін знає, чого хоче. Він шукає слабких місць в опонентів, він посилює тиск там, де у нього є важелі. Коли він зустріне серйозний опір, він може відступити. Він явно хоче зайти значно далі в Україні, ніж йому це дотепер вдалося. Він проводить опортуністичну політику, шукає можливостей розколоти Захід.

Російська "гібридна" війна була доволі успішною, зокрема, через дуже повільну реакцію Заходу. Як Ви гадаєте, західні партнери просто не розуміють, що відбувається в Україні, чи не хочуть цього розуміти?

Пригадуючи цілу низку дискусій, я можу сказати, що є такі, хто не хоче бачити, що відбувається. Сподіваються при цьому на те, що все "саме якось вирішиться", що дипломатія швидко зможе досягнути результату. Коли ситуація затягнулась, почала змінюватися й риторика.