Віртуальна залежність

Клаус вперше вийшов в онлайн-світ наприкінці 1990-х років. Тоді він почав користуватися електронною поштою, спілкуватися в чаті, шукати інформацію у глобальній мережі. Але у ті часи він занурювався в інтернет-мережу відносно дозовано, до того ж не щодня.

Усе змінили віртуальні рольові ігри, такі як World of Warcraft чи Final Fantasy. «Тоді під час гри я повністю забував про час», - згадує Клаус. Так його почало затягувати у безодню віртуального світу. Він занедбав спілкування з друзями та рідними, на заднє тло відійшли також такі потреби, як їжа та сон. Він проводив ночі у мережі. День і ніч помінялися місцями. Перше, що спадало на думку після пробудження, був комп'ютер.

Втрата реальност

Останній німецький урядовий звіт щодо наркотичної та алкогольної залежності засвідчує, що Клаус далеко не єдиний, кого спіткала така доля. Інтернет-залежність поступово перетворюється на дедалі більшу суспільну проблему. 560 тисяч людей віком від 14 до 64 років у Німеччині вважають інтернет-залежними. 2,5 мільйона осіб – такими, хто має проблеми з користуванням глобальним павутинням.

У людей, які потерпають від цієї проблеми, спостерігаються симптоми, подібні до тих, які мають героїнову або алкогольну залежність, відзначає Міхаель Бернер, головний лікар Rhein-Jura клініки психіатрії, психосоматичних захворювань та психотерапії. Позбавлення доступу до інтернету у таких «хворих» викликає великі проблеми, адже вони просто не можуть обходитися без віртуального світу. «Багато хто помічає, що інша соціальна активність або дозвілля занедбані, але не можуть нічого вдіяти. Вони не можуть котролювати свої дії», - пояснює Бернер.

Однак інтенсивне використання інтернету не завжди означає, що людина є залежною від мережі, каже Кристоф Меллер, головний лікар відділення дитячої та юнацької психіатрії у дитячій клініці Ганновера. «Критичним це стає, коли завдається шкода, коли припиняється відвідування школи, занедбуються соціальні контакти».

Подібно до наркотичної залежності інтернет-залежність часто супроводжується супутніми захворюваннями, наприклад, депресією чи фобіями. Такі люди тоді шукають у віртуальному світі те, чого не можуть знайти у реальному житті. Прикметно, що ті, хто потерпають від депресії, ризикують «загрузнути» в інтернеті, розвинувши залежність, каже психолог Вольфганг Дау з відділу психотерапії та лікування залежностей у Боннській клініці. Подекуди інтернет забезпечує зняття стресу та компенсує поганий настрій.

Група ризику - молодь

Найбільше залежних експерти налічують серед представників вікової групи від 14 до 24 років - 250 тисяч осіб. Утім ця проблема трапляється у серед людей будь-якого віку. Крім молоді, особливо вразливими до віртуальної залежності виявляються чоловіки. До речі, це типово, адже «усі залежності, крім розладів харчової поведінки, частіше зустрічаються серед чоловіків, а не серед жінок», - каже Вольфганг Дау, припускаючи, що схильність до залежностей, мабуть, визначається генетично. За його словами, на відміну від чоловіків, залежні жінки частіше від чоловіків «застрягають» у соціальних мережах. Кристоф Меллер, котрий керує першим у Німеччині стаціонарним закладом для підлітків з комп'ютерною залежністю у Ганновері, наводить жахливий приклад, коли мати занедбала власних дітей, «оскільки весь час була тільки в інтернеті». Тобто залежність від віртуального світу – це не суто чоловіча справа.

Тим часом інтернет-залежність досі не має у медицині офіційного статусу хвороби. «Отже, ми-першопрохідці», - відзначає Меллер. Лише у березні 2008 року клініка психосоматичної медицини університету у Майнці відкрила перший у Німеччині центр для пацієнтів з залежністю від ігор. Тепер же такі стаціонарні заклади є і в деяких інших містах. Усі пацієнти під час лікування спочатку вчаться новому поводженню з інтернетом. Так само вони починають знову усвідомлено відчувати своє тіло, шукати собі якесь хобі. За допомогою практики під час курсу лікування відбувається повільне входження у світ роботи. Але тут пацієнтам доводиться, так би мовити, балансувати над прірвою, адже «у 21 столітті не можна відмовитися від інтернету ні у професійному, ні у приватному житті», - відзначає Міхаель Бернер.