Біогаз

Почалося все 1989 року, коли три фермери з люксембурзького селища Келен сиділи за келихом вина й обговорювали поточні справи. Аж ось мова зайшла про дивні експерименти у Швеції, де з коров'ячого гною намагалися виробляти біопальне. Про це писали в газетах. "От і нам би так!" - розмірковували чоловіки. Але на балачках справу не полишили.

На ранок усі троє пішли до місцевої мерії агітувати за таку ідею. "Та що ви, хлопці, яке там біопаливо, ви з глузду з'їхали", - отримали у відповідь ініціатори. І лише 2004 року, коли місцеві ради в Люксембурзі почали вживати заходи для боротьби із глобальним потеплінням, у мерії Келена згадали про начитаних фермерів.

Спочатку створили фермерський кооператив "Naturgaskielen", а 2010 року запрацювала фабрика з переробки на біогаз гною та харчових відходів. Причому газ цей за якістю не поступається природному газу, що видобувають з нетрів планети.

Поштовх надійшов від Путіна

Сьогодні цим газом забезпечується 1500 приватних господарств. "Якщо раптом “Газпром" перекриє газ зовсім, то ми жодним чином не постраждаємо", - каже  - Жан Берхем, один з ініціаторів, фермер і за сумісництвом президент кооперативу "Naturgazkielen". Виходить, що цей кооператив створив справжню конкуренцію "Газпрому"? Адже цей російський монополіст є найбільшим постачальником блакитного палива в Люксембурзі. "Ви от смієтеся, - продовжив фермер. - А коли Путін уперше перекрив газовий кран, то ми відразу отримали дзвінок з міністерства: мовляв, давайте, швидше будуйте свою фабрику!"

Жан Берхем визнає, що це лише початок: "Наш газ не складає навіть одного процента всього спожитого газу в Люксембурзі", - пояснює він. Водночас слід визнати, що така ініціатива виявилась вкрай успішною і більше не є якоюсь мрією, адже півтори тисячі домашніх господарств перебувають тепер на автономному забезпезпеченні блакитним паливом. Щорічно в селищі Келен 50 тисяч тонн гною і харчових відходів перетворюють на газ високої якості та натуральні добрива для полів.

Крім Жана Берхема фабрикою з виробництва альтернативного газу керує ще один фермер з ініціативної трійки. А взагалі то в штаті - сім осіб, включно із директором, секретаркою, електриком та водієм вантажівки, яка щодня збирає сировину. Адже для виробництва газу використовується не тільки гній тварин, а й харчові відходи місцевих жителів, а також продукти харчування з супермаркетів із вичерпаним терміном придатності.

Для реалізації ідеї потрібно нею захворіти

Весь технологічний процес вироблення біогазу Жан Берхем знає в найдрібніших деталях, хоча ніколи не отримував відповідної освіти. Все своє життя працював фермером, вирощував худобу, про біогаз же дізнавався з книжок та газет, а також їздив до Швеції подивитись на місцеве диво - такий собі екологічний автопарк, в якому всі автобуси їздять лише на біогазі.

Келен з його фабрикою виготовлення біогазу поки що залишається винятком у Люксмебурзі. "Багато хто звик, що все є так, як є, і не хоче нічого змінювати, - розмірковує Жан Берхем. - А для того, щоб щось змінити, потрібно справді цим хворіти". За словами фермера, найближчим часом кооператив планує збільшити потужності фабрики на третину.