Кведлінбург - чим приваблює туристів це невеличке містечко

Це, мабуть, одне з найбільш незвичних помешкань у місті: невеличке, важкодоступне, але з вікон відкривається прекрасна панорама. Високо на башті церкви Маркткірхе розташувався флігель, де, починаючи з другої половини 16 століття, мешкав охоронець. Його завдання було надзвичайно відповідальним. Він мав стежити, чи не горить десь у місті, і негайно повідомляти про будь-який дим чи вогонь, щоб запобігти великому лиху. Саме тому ця людина завжди мала бути тверезою, розповідає гід Реґіна Пойкерт (Regina Peukert). Але оскільки ніхто не любив долати складний шлях нагору до резиденції охоронця-пожежника, ніхто й не помічав, як йому було до вподоби пиво однієї з місцевих пивоварень. Аж до того дня, коли саму вежу охопив вогонь. Охоронець вижив лише завдяки козі, яку він тримав у своєму помешканні і яка зіштовхнула його вниз сходами. Після цього, за словами Пойкерт, посаду охоронця на вежі в Кведлінбурзі скасували.

Казкова земля

На щастя, більшість будівель, за якими він мав стежити, збереглися до нашого часу, хоча їм на своєму віку довелось побачити як розквіт, так і тяжкі часи. Американські солдати, які в 1945 році окупували місто й впродовж чотирьох тижнів перебували в ньому, були у захваті: для них це місто нагадувало справжню казку. Це, однак, не завадило одному з них поцупити церковний скарб, який вдалося повернути лише через десятиліття, заплативши до того ж ще й щедру винагороду за знахідку.

Так само, як і ці американські солдати, нині майже кожен гість закохується у Кведлінбург буквально з першого погляду. Адже це одне з найкраще збережених історичних міст Німеччини. В ньому нараховується понад 2000 фахверкових будинків, найстаріші з яких були споруджені ще сім століть тому! Усі вони розфарбовані в яскраві кольори з великою любов'ю до дрібних деталей. 

25 років тому Старе місто з його бруківкою занесли до списку Світової спадщини ЮНЕСКО. А ще Замкову гору з церквою в романському стилі, де розташована могила першого німецького королівського подружжя, та квартал Мюнцберг з руїнами жіночого монастиря.  

Унікальний Кведлінбург

Кведлінбург є яскравим прикладом традиції фахверка. Але не лише цим відоме місто. Кведлінбург посідає також особливе місце в німецькій історії. Ще у 10 столітті за короля Генріха I Кведлінбург перетворився на важливий політичний і культурний центр. Церковний заклад для незаміжніх дівчат дворянського походження, заснований після смерті правителя, заслуговує на особливу увагу. Він не тільки досить швидко отримав чималі багатства, а й був також важливим центром влади впродовж століть. 

У 1993 році кількість ночівель у готелях Кведлінбурга не перевищувала 30 тисяч. Торік ця цифра перевалила за 473 тисячі. Як бачимо, статус світової спадщини приваблює дедалі більше відвідувачів, і вже не лише з Німеччини. Дедалі частіше туристи їдуть і з інших європейських країн. Приїжджають і китайці. Невеликими групами вони прогулюються містом, з власним екскурсоводом піднімаються на Замкову гору, роблять селфі з чудовою панорамою Старого міста. Їх захоплює багата історія міста. Відвідують вони й місцеві ресторани та кафе, але чи смакують їм місцеві страви, про це вони відкрито не говорять. Зазвичай, у ресторанах тут подають ситні страви німецької кухні. І тістечка. Багато тістечок!

Тістечка і культура

Кондитерська Вінсент спеціалізується на сирних тістечках. Тут відвідувачам пропонують 197 різновидів таких тістечок - від солодких до гострих на смак, від традиційних до екзотичних. Керує цим "солодким" бізнесом Маурен Вінсент-Веренпфенніґ (Maureen Vincent-Wehrenpfennig) зі своїм чоловіком. Меню закладу змінюється щодня. Тож гості щоразу можуть обрати щось новеньке. Чи то після відвідин Замкової гори, чи до того як побувають у будинку, де народився письменник Фрідріх Ґотліб Клопшток (Friedrich Gottlieb Klopstock, 1724 - 1803), або в галереї німецько-американського художника Ліонеля Файнінґера (Lyonel Feininger). До слова, тут зібрана чудова колекція його робіт у стилі класичного модернізму. Окрім того, туристи можуть просто побродити лабіринтами середньовічних вулиць. 

"Ми - маленькі й красиві! Ми - не музей, ми - живе та функціонуюче місто", - говорить координаторка світової спадщини ЮНЕСКО у Кведлінбурзі Катрін Кальтшмідт (Katrin Kaltschmidt). Вона приїхала сюди у 1987 році і відразу закохалася в це місто, хоча на той час Кведлінбург був ще доволі занедбаним.

Тернистий шлях до статусу світової спадщини

Кальтшмідт розповідає, що сім-вісім будинків відреставрували ще за часів НДР. Для цього тоді запросили польських реставтраторів. Але більшість будівель так і залишалася у жахливому стані: вогкі невеличкі кімнати, що продуваються наскрізь, вугільне опалення, зношені круті сходи й туалети у дворі.

Дехто вважав за краще переїхати в новозведені спальні квартали з багатоквартирними панельними будинками. Але дехто все ж таки розгледів цінність історичних будівель і домігся заборони на їхнє знесення в кінці 1980-х років. Кальтшмідт говорить, що після об'єднання Німеччини саме небайдужі містяни наглядали за реконструкцією та відновленням Старого міста, яке здійснювалося за фінансової допомоги федерального уряду, федеральної землі Саксонія-Ангальт, ЄС та Німецького фонду зі збереження історичних пам'яток (Deutsche Stiftung Denkmalschutz). 

З того часу як Кведлінбург внесли до списку об'єктів світової спадщини, кошти на відновлення надходили щедрі. Впродовж багатьох років будинок за будинком передавали новим власникам, реставраційні роботи проводили з великою ретельністю й знаннями справи. 

Дорен Северін-Гайрот (Doreen Severin-Heiroth), директорка готелю "Zum Bär", також відновлювала будівлю зі всією родиною. На це пішло п'ять років. "У якийсь момент ти думаєш, що вже не можеш продовжувати. Але коли вже все зроблено, ти отримуєш унікальний об'єкт", - згадує вона.  Жителі Кведлінбурга не єдині, хто так думає. Багато інвесторів також відкрили для себе місто. Як наслідок, хтось використовує фахверкові будинки як друге житло, хтось здає відпускникам. У деяких будівлях відкрились невеликі готелі.  

Горді жителі Кведлінбурга

"Маленькі, красиві й затишні будинки - усі вони отримали своїх власників", - говорить Катрін Кальтшмідт. Нові власники пишаються тим, чого вони досягли й з готовністю розповідають про те, як вони модернізували будинки. У день відкритих дверей можна зазирнути не лише в історичні дворики, дехто запрошує навіть до своїх помешкань. Наступний такий термін - 8 вересня 2019 року. "Цього дня звичайні люди дозволяють відвідувачам ходити їхнім помешканням, з підвалу на горище, через спальні й кухню, щоб продемонструвати їм, чого вони досягли", - розповідає Кальтшмідт.

Тим часом у Кведлінбурзі постала ціла низка майстерень, які спеціалізуються на реставраційних роботах. До них належить і скляна майстерня Франка Шнлеемельхера (Frank Schneemelcher). Його продукція користуються попитом не лише в усій Німеччині, але навіть за межами країни.  

Незважаючи на проведені масштабні реставраційні роботи, у Кведлінбурзі все ще є що відновлювати. За словами Катрін Кальтшмідт, близько 70 відсотків будівель, які мають статус архітектурної пам'ятки, відремонтували, але є низка більших споруд все ще чекає на концепцію використання та на нових власників. Великі вулиці теж потребують модернізації. Координаторка Світової спадщини ЮНЕСКО ще не згадала про будівлю залізничної станції, яка все ще залишається занедбаною й забутою. Це чудове місто справді заслуговує на кращий вокзал!