"Київський діалог" у Берліні: "марсіани", реформи й корупція

Німецько-українська конференція "Київський діалог" відбулася 20-21 червня у Берліні. Її організував Фонд імені Генріха Белля, наближений до партії "Союз 90/Зелені". Якщо у перший день роботи форуму йшлося здебільшого про міжнародні аспекти конфлікту на Донбасі та українську тематику в німецькому дискурсі, то у другий - його учасники обговорювали проблеми внутрішньополітичної та економічної трансформації України.

Багато хто в Німеччині незадоволений темпами українських реформ та вважає, що вони втілюються дуже повільно, а влада в Києві використовує конфлікт на Донбасі як алібі, щоби виправдати власну нерішучість. Зрештою, як відзначалося на конференції, у Німеччині з'явилася певна "українська втома", розчарування новою владою.

"Марсіани в Києві"

У відповідь на такі закиди заступник виконавчого директора міжнародного фонду "Відродження" Тарас Качка нагадав про головного героя голлівудського фільму "Марсіанин" і запропонував набратися терпіння. "Це у блокбастері можна два роки вкласти у дві години, - пояснив він, - в реальному житті такого не буває".

Українські реформи, на його думку, рухаються у правильному напрямку, зміна уряду не означає зміни курсу, а найголовніше, - попри кризу економіка все ж працює. Качка не бачить і ризику рецидиву. Навіть у випадку радикального сценарію з черговою зміною влади, заявив він, принципи залишаться такими ж, оскільки і економіка, і суспільство вже звикли жити інакше.

На думку заступника міністра економічного розвитку і торгівлі України Максима Нефьодова, реформам заважає не відсутність волі у політичного керівництва країни, а банальний брак кваліфікованих кадрів у державній адміністрації. 25 років люди у міністерствах робили одне й те саме, каже Нефьодов, і не можна очікувати, що з понеділка усі вони почнуть "ходити у фітнес-центр". Інших же не знайти.

Кадри вирішують все

"Зарплати посадовцям і чиновникам платять дуже маленькі, - нарікає заступник міністра. - Тому держава не може конкурувати з приватним сектором та переманювати таких необхідних на державній службі талановитих менеджерів". Сам Нефьодов, який прийшов до міністерства з бізнесу, каже, що працює задарма і за кілька років повернеться до комерційних справ.

Із урядовцем погоджується Франк Пауль з групи підтримки України при Єврокомісії: "В Україні достатньо дуже здібних людей, але працюють вони, на жаль, де завгодно, але тільки не в адміністрації".

Від дефіциту кадрів страждає і судова реформа. "Ми не можемо дозволити собі взяти і звільнити одразу усіх суддів, а на їхнє місце поставити нових, - поясняє Тарас Качка. - Те саме з прокуратурою і поліцією". Перша спроба реформувати прокуратуру, за його словами, зазнала невдачі, оскільки на нові вакансії довелося брати - за відсутністю інших - колишніх співробітників.

На жаль, німецький досвід у цій сфері застосувати неможливо. Після возз'єднання Німеччини, розповів Франк Пауль, у колишній НДР були звільнені усі судді, але на кожну з нових вакансій знайшовся безробітний західнонімецький юрист.

Багатство напоказ

На відміну від багатьох скептиків у Німеччині, у Єврокомісії перебіг реформ в Україні загалом оцінюють позитивно."Уряд України зараз виконує усі вимоги, необхідні для виплати наступного траншу кредитів МВФ, - заявив керівник групи підтримки України при Єврокомісії Петер Вагнер. - Крім того, і це залишилося непоміченим німецькою пресою, виконав усі американські умови надання кредиту в один мільярд доларів, зокрема у сфері боротьби з корупцією".

Ухвалені урядом рішення - одне, їхня реалізація - інше. Максим Нефьодов каже, що в Україні немає "білих" і "чорних", усі - "сірі", у кожного українського підприємця або державного чиновника рильце в пушку. То з кого ж почати? В урядовця немає відповіді. "Теоретично треба карати усіх, - зазначає Нефьодов. - Але оскільки закон порушували усі, усі вважають себе невинуватими".

Ситуацію з корупцією в Україні проілюстрував у своєму виступі Франк Пауль. Кілька місяців тому він був в українському міністерстві охорони здоров'я, і на паркувальному майданчику біля будівлі, де розміщується відділ з комп'ютерного забезпечення, стояли близько 15 автомобілів, жодна з яких не коштує в Німеччині менше 80 тисяч євро. "Я знаюся на автомобілях, - додав Пауль. - А співробітники були в костюмах, побачивши які наш колишній канцлер Ґергард Шредер позеленів би від заздрощів, а він розуміється на чоловічому одязі". Головну проблему співробітник Єврокомісії бачить у тому, що "ці люди абсолютно не соромляться виставляти напоказ багатство, яке взагалі-то не повинні мати".