От і завершилося очікування. Нарешті і британці, слідом за континентальними європейцями, дещо краще бачать як виглядатиме вихід Великобританії із Євросоюзу. Це вже саме по собі прогрес. Дуже довго багато хто виношував найрізноманітніші надії, навіть на те, що Brexit можна відвернути за допомогою нового референдуму.
Останніми місяцями дискусії точилия, передусім, про те, чи зможе Великобританія залишитися частиною спільного ринку ЄС і після виходу зі складу Союзу. Відповідь ЄС була однозначною: ні! Мовляв, збирати вишеньки на торті британцям не дадуть - або повноцінне членство, або - нічого. Голова Єврокомісії Жан-Клод Юнкер перед референдумом навіть озвучив суворе попередження: "Дезертирів не зустрічають відкритими обіймами!".
Зловтіхою ЄС лише собі нашкодить
І досі в багатьох заявах з Брюсселя з приводу Brexit відчуваються нотки зловтіхи, приміром, падінням курсу фунта-стерлінга, а також бажання покарати Великобританію. Дисциплінувати слід усіх 27 членів, що залишаються у ЄС. Адже цим ЄС лише посилює євроскептичні настрої і економічно шкодить собі. Як раз таки німецькі експортери мусять мати інтерес в отриманні безперешкодного доступу на британський ринок - одного з найважливіших для них. Кожен п'ятий експортований з ФРН автомобіль іде до Великобританії.
Тепер британці відчувають себе змушеними шукати нових шляхів і переходять у наступ. Вони хочуть вийти зі спільного ринку і запропонувати ЄС угоду про зону вільної торгівлі, яка максимально спробує зберегти наявні сьогодні переваги спільного ринку. У виступі Мей можна розгледіти як виклик, так і гордість. Великобританія не хоче бути прохачем в Брюсселі. Натомість королівство хоче відкритися цілому світу. Знаменно, що обраний президент США і прихильник Brexit Дональд Трамп вже запропонував Лондону двосторонню угоду про вільну торгівлю. І якщо подивитися з якими нескінченними труднощами Євросоюз укладає міжнародні торговельні угоди, цілком можливим видається те, що й інші треті держави як Китай або Бразилія, теж укладуть з Великобританією окремі угоди.
Небагато британців хотіли саме такого. Ті, хто голосував за Brexit, хотіли передусім контролю над міграцією. І, на відміну від поширеної у Німеччині думки, йдеться при цьому не лише про нинішніх, але і про майбутніх громадян ЄС. Попереднього прем'єр-міністра Великобританії Девіда Кемерона знову і знову в інтерв'ю перед референдумом питали, як він хоче запобігти тому, щоб сотні тисяч мігрантів, які наступними роками отримають у Німеччині громадянство, не оселилися в підсумку у Великобританії, і Лондон не матиме на це впливу. Відповіді на це Кемерон не мав. Політика неконтрольованої імміграції Анґели Меркель, напевно, і додала вирішальні кілька процентів, які визначили підсумок референдуму на користь Brexit.
Допомагає не тиск, а створення привабливості
Проте рішення вже ухвалено. Поміркувати, утім, доречно і в Берліні, і в Брюсселі. У попередженні Юнкера щодо подальшого дезертирства лунала розгубленість, адже, мовляв, як може в голову прийти ідея повернутися спиною до такого прекрасного, добре відомого брюссельського світу. У цьому світі сумніви у самому собі не виникають. Вихід Великобританії з ЄС ставить під серйозне питання це об'єднання у тому вигляді, в якому воно існує. Однак це не небезпечний стан, навпаки - здоровий. Європейська ідея - фантастичний проект. Проте ця ідея продовжує існувати не через тиск та покарання, а завдяки власній привабливості.