Коментар: Анґелі Меркель загрожує провал
Джон МакКейн - старий політичний "бойовий кінь". Раз на рік республіканець з Аризони виголошує європейцям суворе попередження і захоплюється своєю роллю провидиці-Кассандри у безпековій політиці. Його виступи на Мюнхенській конференції з безпеки стали трансатлантичною "притчею во язицех". Цього року, однак, МакКейн розпочав свій виступ із незвичних для нього слів похвали: він подякував канцлерці Анґелі Меркель за її лідерство.
Меркель втрачає союзників
До США донеслися розмови, що німецька канцлерка перебуває під політичним тиском, що може коштувати їй посади, а США надійного союзника. Меркель цього року не була присутньою на конференції, але про її політичну долю в Мюнхені вели переговори і, можливо, навіть визначали її.
З відкритої трибуни прем'єр-міністр Франції Мануель Валльс відкрито заявив, що його країна відкидає німецьку політику щодо біженців. Франція не хоче приймати жодних додаткових біженців і Париж опонує плану Меркель зобов'язати інші країни ЄС приймати їх за обов'язковими квотами. Тож Меркель втрачає останню надію на збереження потужного союзника в питанні біженців. На саміті ЄС наступного тижня їй загрожує провал.
Криза біженців вже настільки спустошила політичну енергію Меркель, що вона (непомітно для багатьох) втратила контроль над іншими сферами. Два роки тому, коли Росія анексувала український півострів Крим та підтримала сепаратистських повстанців на Сході України, постачаючи їм зброю та бійців, Німеччина взяла шефство над кризовою дипломатією. США трималися на другому плані. Президент США Барак Обама віддав німцям перші ролі.
Останніми тижнями США змінили підхід і посилили свою роль у врегулюванні кризи в Україні "тихою дипломатією" у спробі вдихнути нове життя в мінські угоди. У ході таємних переговорів американці спробували розвідати в росіян, чи існують взагалі шанси на порятунок цих угод. Ще один успіх у зовнішній політиці прийшовся б до смаку Обамі, чия президентська каденція невдовзі добігає кінця. Але не тільки це стоїть за американськими потугами: німецька дипломатія в українському питанні упродовж останніх місяців стала в’ялою і безсилою.
Слабкість Меркель влаштовує Москву
Очевидною є одна взаємозалежність: чим більше біженців прибуває до Німеччини, тим менше політичної енергії лишається у відомстві канцлерки на інші теми. Деякі оглядачі хочуть у цьому вгледіти гігантську змову: бомбардування Володимиром Путіним опонентів Башара Асада в Сирії змушує більше людей тікати до Німеччини, а натомість Меркель слабшає і, може, навіть муситиме піти.
Це б довело, що Путін, як талановитий ляльковод, може керувати потоками біженців та визначати долю канцлерів. Водночас низка фактів вказують на менш вражаючі теорії: без сумнівів, слабкі позиції Меркель є зручними для Росії. З іншого боку, навіть США стурбовані тим, що криза біженців становить загрозу європейському проектові загалом і канцлерці Анґелі Меркель зокрема.
Цей геополітичний конфлікт був відчутним навіть у залі конференції з безпеки. У Німеччині політика Меркель щодо біженців викликає критику передусім баварського прем'єра Горста Зеегофера. Нещодавно він завдав канцлерці удару в спину й на міжнародному рівні, коли відвідав Путіна у Москві. Сенатору Джону МакКейну, втім, цей візит видався настільки "неапетитним", що він не приєднався на запрошення Зеегофера до його урочистої вечері в Мюнхені.